Іноді недосвідчені городники вносять свіжу тирсу під перекопування. А залишившись без врожаю, відмовляються від застосування цієї органіки. І дарма.

У ґрунті свіжа тирса переробляється грибами і бактеріями, які поглинають з нього поживні речовини, і в першу чергу — азот.

Хочу поділитися досвідом застосування тирси в нашому селянському господарстві. Їх низька вартість (як правило, гроші потрібні тільки на навантаження і доставку) дозволяє використовувати тирсу, як підстилковий матеріал для утримання худоби.

Забруднену підстилку я двічі на добу прибираю в компостний бурт. На жаль, гнойово-підстилковий компост сильно ущільнюється, і щоб він дихав, доводиться перекладати його соломою або старим сіном. Такий бурт швидко розігрівається до високої температури: компост виходить однорідний, вільний від насіння бур’янів. Якщо розігрів йде повільно, додаю азотні добрива (карбамід, сульфат амонію) — кілограм на два кубічних метри компосту.

Компостування з тирсою дозволяє використовувати свинячий гній, який у «натуральному» вигляді через зараженість яйцями гельмінтів і великого вмісту азоту застосовувати небезпечно.

Після того як у компостній купі знизиться температура, заселяю її каліфорнійськими хробаками, які й довершують процес переробки органіки.

За тиждень через обори пропускаю 1-1,5 кубічних метра тирси і до весни отримую багато цінної органіки.

«Перезимувавшу» підстилку з курника використовую як грунт для розсади огірків. Кури, купаючись у ванні з золою, збагачують тирсу зольними речовинами і власним послідом. Підживлення розсаді огірків не потрібні, до того ж відсутність в ґрунті з тирсою патогенних грибів і бактерій дозволяє виростити здорові рослини.

При вирощуванні розсади інших культур добавка тирси з курника не перевищує 50 відсотків.

Свіжу тирсу використовую для пригнічення бур’янів у міжряддях. Засипані шаром тирси, бур’яни сповільнюють ріст і після підрізань кілька разів плоскорізом, гинуть.