Жимолость достигає найпершою

У наших краях ягоди жимолості встигають найпершими — зазвичай в середині червня, тижнів на два раніше садової суниці. Однак спочатку жимолость полюбили не за смак, а за колір. Цей невибагливий красиво квітучий чагарник вже в XVIII столітті прикрашав сади і парки. Навіть відома точна дата появи їстівної різновиди жимолості в Росії — з 1849 роки її вирощують в Імператорському Санкт-Петербурзькому ботанічному саду. А найперші записи про ці ягодах зустрічаються в «СкаСка» російського відкривача Камчатки Володимира Атласова (кінець XVII ст.).

З початку минулого століття добірна жимолость стала поширюватися в садах європейської частини Росії. Багато селекціонерів, в тому числі Мічурін, вважали жимолость найціннішою ягідної культурою, яку можна поширювати і там, де не надто клімат сприятливий. У тому числі і на Уралі.

Міцні гілки жимолості

Ботаніки налічують близько 200 видів жимолості. Вони зустрічаються повсюдно в помірному кліматі Північної півкулі. Більшість — у Південно-Східній Азії, яка, ймовірно, і є батьківщиною цього чагарника. Там, крім листопадних, виростають і його вічнозелені родичі.

У нашій країні близько 50-ти різновидів жимолості. Велика частина з них — неїстівна і підходить лише для озеленення. Дуже популярна у всьому світі жимолость каприфоль. Вона не тільки прикрашає ділянку, а й наповнює повітря ніжними свіжими ароматами, що посилюються у вечірні години.

Слово «жимолость» походить від білоруського «жімолоць» — «рослина з міцними жилками». Про це ж говорить і інша старовинна назва жимолості — «держаків». У неї насправді тверді гілки, з яких в минулі часи робили коклюшки для плетіння мережив, пужалном і шомпола.

Жимолость їстівна (Lonicera edulis) — чагарник висотою близько 1,5 м. Квітки світло-жовті, плоди великі подовжені синьо-чорні з сизим нальотом, ніжною шкіркою і дрібними насінням, кисло-солодкі з легкою гіркуватістю.

Жимолость в банку

Нам в слові жимолость ввижається другий затаєний сенс: жимолость — життя плюс молодість. І цілком виправдано — з жимолостю цілком можна жити бадьоро і молодо.

У ягодах жимолості маса вітамінів і важливих мікроелементів (залізо, марганець, мідь, фосфор, кальцій). А за вмістом магнію, який допомагає організму боротися зі стресами жимолость лідирує серед ягід. Крім того, в ній досить багато калію (підтримує оптимальний тиск, роботу серця і судин), йоду (оберігає від захворювань щитовидної залози) і цинку (сприяє гарному травленню, швидкому загоєнню ран).

Всього 100 грамів ягід жимолості задовольняють добову потребу організму в аскорбіновій кислоті. Крім цього плоди містять вітаміни Р, В, каротин, клюкозу і фруктозу, органічні кислоти, пектини та дубильні речовини.

Регулярне вживання жимолості зміцнює капіляри, нормалізує тиск, має загальну оздоровчу дію, підвищує працездатність, поліпшує діяльність печінки і шлунка. Фахівці встановили, що жимолость сприяє виведенню з організму радіоактивних речовин.
Варення з жимолості може служити жарознижуючим. Лікувальні властивості притаманні не тільки ягодам жимолості, а й квіткам, листю і гілкам рослини.

Проблема тільки одна: як зробити вживання ягід жимолості регулярним, якщо їх сезон недовгий? Ягоди швидко обсипаються, та й зберігається свіжа жимолость не більше двох діб. Вихід один — швидко переробити. Можна приготувати варення, желе, сік, вино, джем, протерти з цукром. Найпростіше ягоди жимолості заморозити, попередньо промивши, видаливши плодоніжки. Підсушені ягоди насипати в ємності шаром в 2 см і відправити в морозильник. Замерзлі ягоди для зручності зберігання можна пересипати в поліетиленові мішечки, щільно закрити їх і тримати в морозилці аж до наступного літа.

Важливо пам’ятати, що не всі сорти жимолості їстівні. У їжу можна вживати лише сині плоди. Червоні, помаранчеві та жовті ягоди можуть викликати проблеми зі шлунком.