Пам’ятаєте, як у далекому 2004 році за часів Помаранчевої революції з трибуни на засніженому Майдані лунало: «Багаті поділяться з бідними!». У підсумку це і сталося. Новий уряд Юлії Тимошенко, який прийшло в лютому 2005, різко збільшив всі соціальні виплати і зарплати бюджетникам. За рахунок чого це стало можливим? Особливого податку на олігархів введено не було. Просто в 2004 році Україна відчувала рекордне економічне зростання. Тоді річне зростання ВВП склало майже 12 % — найвищий показник за всю історію незалежної України. Тому прибутки підприємств росли шаленими темпами, і податковій службі тільки залишалося, що доправляти ці гроші в бюджет.

Однак сьогодні в економіці України склалася абсолютно протилежна ситуація. Економічне зростання за підсумками 2013 року було практично нульовим. Доходи бюджету постійно знижувалися, дефіцит наростав, і його доводилося покривати імпортом. Імпорт товарів в Україну значно перевищував експорт. Податкові платежі підприємств теж постійно падали, а багато підприємств оплатили вже податки наперед. На цьому тлі про зростання зарплат і пенсій можна говорити тільки, якщо запустити друкарський верстат Національного банку — через емісію гривні. Але поки цей варіант ще ніким не розглядається.

Пропозиція з трибуни Євромайдана про те, що всі провідні українські олігархи повинні скинутися по 10% від свого статку на користь народу України виглядають привабливою. Але тільки на перший погляд. Чому ж це практично неможливо? По-перше, точної вартості активів олігархів ніхто не знає. Бо їх ціна визначається біржовою кон’єктурою або угодою купівлі-продажу. Зараз через політичну нестабільність українські активи сильно впали в ціні, і навряд чи їх можна вигідно продати.

По-друге, наші олігархи крім активів мають непогашені кредити, через які вони навіть не можуть їх продати на Заході. Не вірите? Вивчіть історію з поточним станом активів Віктора Пінчука — і ви повірите, що це правда. Він не може їх продати, щоб розрахуватися з сотнями мільйонів кредитних доларів.

Крім того, якщо навіть створити якийсь фонд, куди зможуть скидатися олігархи по умовних 10 % — то виникає питання: а куди потрібно витратити ці гроші з максимальною користю? Щоб від цього була вигода всім громадянам України? На медичні заклади? На автомобілі швидкої допомоги? На якийсь проект з поліпшення якості шкільної освіти? Є й технічні питання — хто і як буде керувати цим фондом, поки проекти реалізовуватимуться? Адже управління фінансами досить і досить складна річ. Як і контролювати їх використання — цьому потрібно вчитися і мати певний досвід. Але це все потребує часу, а чи є він в України?

А поки є поточні проблеми — скарбниця порожня, резерви Національного банку тануть, курс гривні знижується, починається ріст цін. У бюджеті кожна копійка на рахунку. Чи можна в бюджет сьогоднішньої України залучити гроші олігархів і на яких умовах — цього не знає ніхто! Але час підтискає, скарбниця порожніє — і для її наповнення підійдуть будь-які способи.