Чим більше криза утверджується в Україні, тим уважніше її кредитори прокручують котирування боргових паперів. Дуже скоро Києву доведеться розплачуватися з боргами, або зізнатися в нездатності це зробити. Валовий зовнішній борг України, на даний момент, наблизився до 80 % її падаючого ВВП, і досяг 140 мільярдів доларів. Ця сума — загальний борг українських банків, компаній, державних органів і приватних гравців перед кредиторами — нерезидентами.

Співвідношення заборгованості та обсягу економіки виглядало б не так страшно, якби уряд Арсенія Яценюка мав хоч якісь резерви, а терміни платежу наступали б через рік-два. Короткострокові зобов’язання України, які підлягають сплаті протягом року, виглядають загрозливо — 65 мільярдів доларів.

Більше половини сукупної заборгованості України складає її державний борг — 73 млрд доларів. Найцікавіше тут — зовнішня заборгованість Києва, державна і гарантована державою. Це близько 37 мільярдів доларів, причому в поточному році, з них належить сплатити, за різними даними, від 9 до 13 мільярдів. Верхня планка, як бачимо, майже зрівнялася з обсягом золотовалютних резервів України: близько тижня тому вони становили 15 мільярдів доларів, і відтоді майже не виросли.

Більше половини боргових зобов’язань, забезпечуваних державою — а це 18 мільярдів доларів — тримають приватні, переважно західні інвестори. З часткою близько 30 % тут лідирує фахівець з боргами економіки, що розвивається, американський інвестфонд «Франклін Темплтон»: Київ повинен сплатити йому 6.4 мільярдів доларів.

Повідомлялося, що під час «лютневої революції» фонд зазнав, на українських паперах, збитків в десятки мільйонів доларів. Але відіграватися приватні інвестори вміють, і це грізні супротивники для небагатої країни третього світу. Згадаймо, як два американських фонди «заклювали» вічного дефолтера Аргентину до такої міри, що її вихід на зовнішні боргові ринки був, в черговий раз, надовго відкладений.

Міжнародному Валютному Фонду Україна теж винна чималу суму — 8.7 мільярда доларів, з яких 3.7 мільярда належить сплатити в поточному році. Найближчим часом, до Києва прибуде делегація МВФ, і на її зустрічах з урядом Яценюка буде обговорюватися не тільки відкриття кредитної лінії на 3 мільярди доларів, але й питання про те, як Україна думає розплачуватися.

Трохи менше 7.5 мільярда доларів Київ винен інвестиційним та експортним банкам різних країн, серед яких структури Китаю (1.6 млрд дол), а також ЄС, Канади, Південної Кореї і Японії. Але «в особистому заліку» тут лідирує підрозділ Світового Банку — МБРР (3.24 млрд дол).

Чимала частина економіки України закладена і в Росії: наша країна — головний державний кредитор. З урахуванням трьохмільярдного траншу, який встиг схопити Віктор Янукович, Київ винен Москві близько 5.3 мільярда доларів, беручи до уваги ту частину боргу банків РФ, яка гарантована українською державою. Загальна ж заборгованість українських компаній перед російськими банками — 10 мільярдів доларів. Київ їх, само собою, не гарантує. А зважаючи на події в Криму і погрози помічника президента РФ Сергія Глазьєва — мовляв, у разі санкцій російські компанії не повертатимуть кредити США — не можна виключати, що і Україна дозволить своїм фірмам не платити російським банкам. І втрачати її умовно-легітимному уряду буде майже нічого.

Ще український «Нафтогаз» винен Росії за паливо майже 2 мільярди доларів. З їх сплатою, Києву має намір допомогти Євросоюз: після того, як ця заборгованість була використана Москвою як привід для позбавлення України знижки на газ, Брюссель не проти позбавити Кремль такого корисного важеля впливу.

Обсяг і структура українського держборгу зайвий раз доводять, що фінансовий крах — не за Карпатами — він уже під Києвом і насувається швидко. Поки ніщо не натякає на можливість українців швидко перекредитуватися. Про погашення своїми силами хоча б найближчих боргів, мова давно не йде. Структура міжнародних резервів України довгі роки була і залишається, невиграшною, якщо не сказати «убивчою». У них занадто мало золота і валют, і занадто багато (близько 70 %) менш ліквідних активів — цінних паперів.

Роль МВФ теж під питанням: він може почати надавати допомогу тільки через місяць, а боргові ринки для країни з кредитною спроможністю Ямайки і Гамбії, можна сказати, зачинилися. Після того як «велика трійка» рейтингових агентств достроково і дружньо обрушила надійність фінансів України до переддефолтності, бажаючих жбурнути гроші в Дніпро не залишилося. Основні учасники гри під назвою «Великий Український Борг», таким чином, визначилися.

Як ми бачимо, боргові важелі впливу на Україну є і у Росії, і у західних країн з підконтрольними їм фінансовими структурами, але позиції США і Євросоюзу тут виглядають помітно сильнішими. Це не найсильніша зброя в «українському арсеналі» Заходу. Але поряд з політичними і дипломатичними засобами, він обов’язково буде використовувати боргову карту, особливо через брак енергетичних і військових важелів, на які залишається покладатися Росії. У разі ж українського дефолту, Захід ні в якому разі не постраждає: МВФ і Світовий Банк зазвичай повертають своє, і жарти з ними дуже погані. А ось Москві дефолт України обіцяє і неприємну процедуру списання трьохмільярдного траншу, і довгі важкі вибивання решти недоїмок.