22 березня – свято Сорок Севастійських мучеників: значення свята та прикмети

Подивитись всі дописи у розділі: Культура. Розміщено: 20.03.2014 в 21:35.
22 березня – свято Сорок Севастійських мучеників: значення свята та прикмети

22 березня Православна церква поминає Сорок Мучеників Севастійських, які постраждали за віру Христову. Переказ свідчить, що всі вони були воїнами, відрізнялися силою і хоробрістю і прийняли мученицьку смерть за християнські свої переконання в Севастії Вірменській при імператорі Ліцинієм (IV століття). Їх поставили роздягненими у покрите льодом озеро, а, щоб страждання воїнів були ще важче, на березі озера для спокуси була побудована тепла лазня. Один з бідолашних, не витримавши катування, спробував було до неї дістатися, та не добіг, помер.

Вночі світло осяяло мучеників, пали на їхні голови 39 вінців, а вода в озері дивним чином зігрілася. Вражений мужністю та стійкістю воїнів, один із охоронців, Аглай зійшовши в воду, приєднався до страждальців. На наступний ранок тім хто залишився в живих розбили молотами гомілки, тіла спалили, а кістки в озеро кинули.

А в народі цей березневий день пов’язували з приходом весни, прильотом співочих птахів і в тому числі жайворонків. Вважалися вони чистими Божими птахами, тому що, згідно з народним повір’ям, разом з ластівками виймали колючі терни з тіла Христа, розп’ятого на хресті. Кажуть, на зиму жайворонки не в теплі краї відлітали, а перетворювалися на мишей, перечікуючи холоднечу в теплій нірці. А як тільки пригрівало землю сонечко, вони вилітали на світ Божий, вітаючи весну співом.

Втім, деякі вважали, що зовсім не в мишачій норі жайворонки зиму перечікують, а високо в піднебессі, затишно влаштувавшись на руках у ангелів, які їх ніжили і пестили. А приходила весняна пора, розпорювали перша блискавка небесний полог, і вилітали з нього жайворонки, повертаючись до людей і несучи на своїх маленьких крильцях сонячну теплу погоду.

Раділи прильоту дзвінких пташок і старий, і молодий, адже слідом за жайворонками не тільки тепло по землі розливалося, а й сорок птахів додому поверталися. До їх прильоту готували годівниці і шпаківні, вирізали з дерева забавні пташині фігурки, випікали з тіста жайворонків, голубків, ластівок, запікали солодкі колобки. «Сороки святі, Колобаев золоті» — говорили в народі. А справжнім гімном весни можна було вважати обрядовий пиріг «Ліра з жайворонками».

Не було будинку, в якому господиня не намагалася такі пташині фігурки спекти, яких ніхто ще не бачив. Їм золотили крильця і головки, їх прикрашали сухими ягодами, маком і конопляним насінням. Найкрасивіших пташок посилали в подарунок рідним і близьким, а інших роздавали сільським дітлахам, які бігали по вулицях, прив’язавши «жайворонків» до жердини і наспівуючи: «Жайворонки, жайворонки, до нас прилетите, принесіть нам весну-красну. Зима набридла, весь хліб поїла».

Потім «солодких пташок» кришили і розкидали крихти на всі чотири сторони.

Інші статті по темі:

Обговорити статтю на форумі



Loading...
©  Новини України на Rivnist.In.Ua - незалежний погляд на новини в Україні та світі, зокрема: політика, суспільне життя, економіка, кримінал, події, спорт, культура.  2010-2015