У листі главам європейських держав російський президент розповів про насування енергетичної катастрофи

У політиці і в суспільному житті поява відкритого листа — явище надзвичайне. Це означає, що стан справ досягло трагічного напруження і потребує негайного вирішення. А вже коли з відкритим листом до світу звертається глава держави… Стало бути, все дуже погано.

Володимир Путін написав листа главам 18 європейських держав: Німеччини, Італії, Франції, Греції, Австрії, Молдавії, Румунії, Македонії, Чехії, Польщі, Сербії, Туреччини, Угорщини, Словенії, Хорватії, Болгарії, Словаччини, Боснії і Герцеговини.

Принцип відбору адресатів дуже простий. Всі ці країни отримують з Росії природний газ. І мова у листі російського президента йде про зовсім скверну ситуацію, що складається з поставками газу на Україну, і про можливе припинення газового транзиту до Європи.

Чому раптом не схильний до емоційних ескапад президент Путін замість того, щоб в робочому порядку вести переговори з главами цих держав, звертається до них з посланням? Та тому що політики, що визначають напрямок руху Євросоюзу, не хочуть ніяких переговорів: вони загралися в санкції і сподіваються, що «ще трохи, ще трохи» — і Росія, як Україна, здасться. Про це, до речі, написано у Путіна.

«На минулому в кінці січня саміті Росія — ЄС ми домовилися з нашими європейськими партнерами про проведення консультацій з питань розвитку української економіки, маючи на увазі дотримання інтересів України і наших країн при формуванні інтеграційних союзів з її участю. Проте всі спроби російської сторони розпочати реальні консультації результату не принесли», — зазначає російський президент.

Потворна історія з фактичним відстороненням російської делегації від участі в роботі Парламентської асамблеї Ради Європи — зайве тому підтвердження. Не хочуть європейські депутати рахуватися з політичними реаліями, вникати в суть питання і слухати аргументи російської сторони. Головне — покарати Росію за повернення Криму, звинуватити Москву за розруху в українській економіці!

Про це теж пише Путін: «Складається враження, що європейські партнери хочуть в односторонньому порядку перекласти на Росію наслідки української економічної кризи».

Російський президент у своєму листі наводить докладні економічні викладення, з яких випливає, що з моменту підписання газової угоди з Києвом в 2009 році Москва жодного разу не порушила ні обумовлені обсяги поставок на Україну і транзиту в Європу, ні цінові зобов’язання. Більш того, за рахунок всякого роду знижок, позик і преференцій Росія за останні чотири роки вклала в українську економіку 35,4 мільярда доларів. Та ще, по суті справи, надала терміновий кредит на 3 мільярди доларів наприкінці 2013 року.

«Ці досить значні фінансові ресурси були спрямовані на підтримку стабільності та платоспроможності української економіки, збереження робочих місць та зайнятості, — зазначає Путін. – Підкреслю: крім Росії, цього ніхто не робив. А що ж європейські партнери? Замість реальної підтримки України — декларації про наміри, обіцянки без реальних справ. Євросоюз використовує українську економіку як джерело продовольчої сировини, металу та мінеральних ресурсів і, одночасно, як ринок збуту готової продукції високого ступеня переробки (машинобудування, хімія), створюючи при цьому дефіцит торгового балансу України більше 10 мільярдів доларів».

Путін підкреслює, що розруха в українській економіці викликана не високою ціною на газ, як про це твердять українські та європейські політики, а дисбалансом у торгівлі з країнами Євросоюзу. А в результаті постійно зростаючого дефіциту Київ не може оплачувати поставки російського палива навіть за найбільш пільговими цінами — 268,5 долара за тисячу кубометрів.

«Проте Росія більше не повинна і не може самотужки нести тягар підтримки української економіки, надаючи їй знижки на газ і прощаючи борги, фактично оплачуючи своїми субсидіями дефіцит у торгівлі України та країн — членів ЄС, — вказує президент РФ. — У таких умовах «Газпром», відповідно до пунктів 5.1.5, 5.8 та 5.3 діючого контракту, буде змушений перейти на передоплату поставок газу і в разі порушення умов платежів повністю або частково не поставляти газ. Іншими словами, буде поставлятися рівно стільки газу, скільки українською стороною буде заплачено за місяць вперед».

Навіть важко собі уявити, який галас зараз підніметься в європейських столицях. Як же: Москва в черговий раз поставила Україну перед необхідністю платити за рахунками! А щоб європейським лідерам було зовсім не нудно, Путін і для них припас докладне роз’яснення.

«Безумовно, це крайній захід. Ми віддаємо собі звіт, що він збільшує ризики несанкціонованого відбору газу, що йде через територію України для європейських споживачів, і що він може ускладнити формування запасу газу на Україні для забезпечення його споживання в осінньо-зимовий період, — написав президент. — Однак самоусунення наших європейських партнерів від спільних дій з вирішення економічної кризи на Україні і навіть від консультацій з російською стороною не залишає для Росії ніякої альтернативи».

Щоб вже було зовсім зрозуміло не тільки європейським політикам, а й домогосподаркам, у листі російського президента міститься ще одне роз’яснення. Перед початком опалювального сезону 2014-2015 років для забезпечення безперебійного транзиту у Старий Світ в українські ПСГ треба закачати 11,5 мільярда кубометрів газу. Вартість такого обсягу становить близько 5 мільярдів доларів. Закачувати треба вже зараз. Питання: хто за це платитиме?

Відповідь Путін пропонує шукати спільно: «Вихід зі сформованої ситуації може бути тільки в одному. Провести негайні консультації на рівні міністрів економіки, фінансів і енергетики з метою вироблення узгоджених дій щодо стабілізації економіки України та забезпечення поставок і транзиту російського газу в суворій відповідності з контрактними умовами. І як можна швидше приступити до скоординованих конкретних дій. До цього ми закликаємо наших європейських партнерів».

Можна обурюватися, звинувачувати Москву і Путіна в спробах поставити на коліна не лише Україну, а й всю Європу, але, схоже, у лідерів ЄС немає іншого виходу: треба відкинути всю сторонню риторику і сідати за стіл переговорів. Тому що допускати рукотворний льодовиковий період в одному з центрів світової цивілізації в XXI столітті ніяк не можна.