З висоти прожитих років, дорослим часом здається, що дитинство — безтурботна пора, в якій немає місця проблемам.

На жаль, це твердження далеке від істини: саме сильний стрес, перенесений у дитинстві, є причиною багатьох відхилень у розвитку. Він — невід’ємна частина життя не тільки дорослих, а й дітей.

Ми звикли вважати, що причиною стресу може бути тільки деякі події: проблеми на роботі, любовні переживання, скандали, пробки, відсутність грошей і т. д. Образно кажучи, «про шкоду стресу не говорить тільки праска, та й то тільки до тих пір, поки її не включиш в розетку». Психологи розробляють різні методики боротьби зі стресом, а аптечні полиці ломляться від заспокійливих препаратів. Але, незважаючи на це, стрес набуває розмаху пандемії.

Прийнято вважати, що дитинство — безтурботна пора. Але насправді це не зовсім так. Стрес починається в той момент, коли малюк з’являється на світ в новому для нього, галасливому світі. У особливі періоди в житті дитини, у адаптаційних систем організму, вимагають особливого: початку відвідування ясел, дитячого садка, школи, складання іспитів, негаразди в сім’ї, захворювання дитини, перебування в стаціонарі та інше. Стрес у дітей може сприяти значного дисбалансу між зовнішніми умовами і здатністю організму адекватно реагувати на них.

Прояви впливу стресу у дітей в різних вікових групах відрізняються. У малюків до 2-х років з’являються порушення сну, підвищена дратівливість, відмова від прийняття їжі. У віці від 2-х до 5 років, прояв стресу у дитини може виражатися в поведінковій агресії, неконтрольованих спалахах поганого настрою, заїканні, гіперактивності, плаксивості. Старші діти під впливом стресу стають мовчазними і замкнутими, уникають друзів. Інші виявляють стрес «важкою поведінкою», нападами роздратування, спалахами люті, які свідчать, що діти втрачають контроль над собою. Нерідко під впливом цього фактора у них з’являються нервові звички або виникає судомний тик: миготіння, смикання, намотування волосся на пальці або часте ковтання, іноді — заїкання.

У більшості випадків, стресові стани у дітей супроводжуються дефіцитом магнію.

Недолік цього макроелементу в дитини можна встановити дуже легко: за аналізом крові. При цьому, краще дослідити рівень магнію в еритроцитах, так як магній на 99 % концентрується всередині клітин. Поширене в багатьох клініках дослідження цього макроелементу не в клітинах крові, а в сироватці дає дуже приблизні дані про його баланс в організмі.

«Магній має основоположне значення для здоров’я дітей, не менш важливе, ніж забезпечення йодом. Будучи невід’ємним компонентом сотень ферментів, магній впливає практично на кожен фізіологічний процес, що протікає в організмі дитини. Забезпечення магнієм має особливе значення для метаболічних процесів, що протікають в серцево-судинній і нервовій системах зростаючого організму дитини », — прокоментував ситуацію клінічний фармаколог, доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Російського центру Інституту мікроелементів ЮНЕСКО, професор кафедри фармакології та клінічної фармакології ІвГМА Громова Ольга Олексіївна.

Потреба в цьому елементі коливається від 5 до 15 мг/кг, в середньому 6-8 мг/кг. Рекомендуються наступні добові норми споживання магнію для дітей грудного віку 0-0,5 років — 40 мг, 0,5-1 рік — 60 мг, 1-3 роки — 80 мг, 4-6 років — 120 мг, 7-10 років — 170 мг, 11-14 років — 270 мг, 15-18 років — 400 мг. У разі виявлення дефіциту цього макроелементу, за рекомендацією лікаря призначається відповідна дієта і терапія магній-препаратів, у складі яких має місце поєднання магнію і вітаміну B6, що поліпшує всмоктування цього макроелементу (наприклад, французький препарат Магне B6 Форте)».

У кожного малюка — свій стресовий фактор

Кожну дитину природа наділяє всіма необхідними властивостями для того, щоб вона була щасливою. Ці властивості задані, але не забезпечені — до пубертату їх необхідно розвинути. При цьому стресовий фактор залежить від того, яка саме особливо чутлива зона дитини піддається надмірному тиску.

Згідно системно-векторної психології Юрія Бурлана, таких зон кілька.

«Шкірний» вектор

Діти з шкірним вектором — спритні, рухливі, легкі на підйом, наділені задатками лідера. Один з стресових факторів для них — фізичне покарання. Фізичний вплив на шкіру такої дитини — тонку, ніжну і чутливу — породжує найсильніший стрес. Відчуваючи біль, «шкірна» дитина втрачає почуття захищеності.

«Зоровий» вектор

Діти із зоровим вектором наділені гострим зором і великою емоційною амплітудою. Стресовий фактор для них — розрив емоційного зв’язку, в першу чергу, з мамою. У разі, якщо цього зв’язку недостатньо, малюк починає встановлювати емоційні зв’язки з іграшками чи домашніми вихованцями. Розрив такого зв’язку стає причиною сильного стресу, що негативно впливає на чутливу зону дитини — її зір. Загибель домашнього улюбленця, втрата улюбленої іграшки може привести до падіння зору відразу на кілька діоптрій. Так організм намагається зменшити свої страждання, знизивши чутливість сенсора.

«Звуковий» вектор

Діти зі звуковим вектором наділені чутливою барабанною перетинкою. Стресом для такої дитини є шум, крики, образи. Зовнішній і внутрішній світ «звукової» дитини перебувають, ніби, всередині нього. Зосереджуючись на зовнішньому світі, він розвиває свій розум. Але шум, скандали і постійні крики не дають такій дитині зосередитися на зовнішньому світі. Не знаючи, як впоратися зі стресом, малюк «йде в себе», у внутрішній світ, стає неконтактним.

«Анальний» вектор

Дітям з анальним (тобто ті, які відрізняються старанністю) вектором властиві неквапливість, спокій, посидючість і слухняність. Один з стресових факторів — неможливість закінчити розпочату справу. Якщо таку дитину постійно підганяють, смикають, переривають на півслові, зривають з насидженого місця, вона починає відчувати стрес. Якщо тиск виявляється постійним, замість послуху з’являється впертість, замість прагнення до чистоти — бруд.

«Оральний» вектор

Такі діти — невгамовні базіки, їм просто необхідні «вільні вуха». Привертаючи увагу слухачів, дитина позбавляється від стресу. Зворотним боком цього є те, що він часом з легкістю вигадує небилиці. Дорослі, зіткнувшись з брехнею, реагують більшою мірою інстинктивно: викривають «брехуна», а то й б’ють по губах, ніж наганяють в стрес. Часом досить одного такого епізоду, щоб дитина стала заїкою.

«Уретральний» вектор

Це один з найбільш стійких психотипів — те, що для інших дітей стрес, для нього є нормою життя. Джерело стресу для такої дитини — будь-яка спроба придушити його, підпорядкувати, увігнати «в рамки». Стрес провокує цю дитину на невиправданий ризик. Якщо її намагаються «понизити в ранзі», принижують і фізично карають, вона намагається відновити свій статус. Такі діти тікають з дому, зв’язуються з поганими компаніями, вдаряються в кримінал. Якщо не знайти дитині заняття, через яке вона могла би «в мирних цілях» виявляти прагнення до лідерства, з неї може вирости «вовк -одинак», що не цінує ні своє, ні чуже життя.

«Нюховий» вектор

У дітей з нюховим вектором чутливою зоною є нульовий нерв, що відповідає за розпізнавання феромонів. Стресові фактори для нього — всілякі запахи, причому не обов’язково різкі, він глибоко відчуває навіть непомітні аромати. Запахи, з одного боку, викликають стрес, а з іншого — сприяють розвитку нюхової активності дитини. Такі діти з дитинства відрізняються меланхолією і виглядають «сірими мишками», тихими й непомітними. Вони насилу переносять суспільство, тому що їх надчутливий нульовий нерв реагує на «сморід» оточуючих людей і їх емоцій.

А наостанок я скажу…

Можливо, у батьків виникне питання: як визначити вектор своєї дитини? У уважних мам і тат не повинно бути з цим проблем, досить просто згадати, на що найяскравіше реагує ваша дитина, як вона зазвичай поводиться, що її злить, а що радує. Можливо, малюк успадкував вектор когось із батьків, тут достатньо проаналізувати, на що саме найгостріше реагує кожен з подружжя, і правильно співвіднести цю схожість із сином або дочкою. І звичайно, варто згадати слова письменника Антуана де Сент-Екзюпері: «Зорке одне лише серце, найголовнішого очима не побачиш…»