«Діамантова рука» – мистецтво кінематографу

Подивитись всі дописи у розділі: Новини кіно. Розміщено: 06.05.2014 в 18:08.
«Діамантова рука» – мистецтво кінематографу
Діамантова рука

Велика країна 28 квітня 1969 познайомилася з комедією Леоніда Гайдая «Діамантова рука», яка незабаром стане всенародно улюбленою. І залишається такою досі. Шанувальники цієї кінострічки знають про неї практично все, що розповіли її митці та учасники зйомок. Були й небилиці. Знають, що худрада змусила прибрати деякі репліки: «Як говорить шеф, головне в нашій справі — соціалістичний реалізм», «Партію і уряд залишили на другий рік», «І ви знаєте, я не здивуюся, якщо завтра з’ясується, що ваш чоловік таємно відвідує синагогу».

Скільки разів розповідали, що епізод, де важенний гак підйомного крана, який розгойдувався над головою Юрія Нікуліна, зрештою, впав йому на шию, не відноситься до числа трюкових. Самовладання Нікуліна, у якого виявилася розсіченою шкіра і стався невеликий струс мозку, дозволило режисерові вставити цей момент в картину. Пригадую, як весело реагував зал на цю «клоунаду». Ніхто й подумати не міг, що це не трюк.

Абсолютно не має сенсу переказувати добре відомий сюжет. Хочеться поділитися думками про кіно. Про хороше кіно і особливо про кіно комедійне. Насамперед, відмітаємо думки фанатів — це вже діагноз. Вічно незадоволені, яким за визначенням, апріорі нічого не любо, — теж не компетентні висловлювати свої судження. Міркуючи за гамбурзьким рахунком, «Діамантова рука» — безумовний шедевр, який до речі можна переглянути тут http://films-online.com.ua/komedii/.

При всій повазі до чудового Леоніда Гайдая, режисер більше не зняв нічого й близько схожого на цей фільм. По-перше, інші стрічки були або зняті за творами класиків радянської сатири Зощенка, Ільфа і Петрова, по-друге, як у випадку з «пригодами Шурика» — це був ряд іскрометних маленьких новел (у чому Леонід Іовович був безумовно майстром неабияким, згадайте його короткометражки «Самогонники», «Пес Барбос і незвичайний крос»).

На «злободенну» тему Гайдай зняв «Спортлото-82» і вкрай невдалий, кон’юнктурний «На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі». Хіба що «Кавказька полонянка» може бути порівнянна з «Рукою». Але в цій картині використовуються випробувані в попередній стрічці герої (незабутня трійця Боягуз, Бовдур і Бувалий). Інша річ — «Діамантова рука». У всіх відношеннях. Цю картину можна і потрібно розглядати в руслі світової кінематографічної мейнстріму.

Як ми вже відзначали, «Діамантова рука» подібна з більш ранньою «Кавказькою полонянкою» тим, що це дві кримінальні комедії на сучасну тему. В принципі, кримінальні елементи, шахраї та інші типчики діють у всіх фільмах Гайдая. Але реальна погроза вбивством загрожувала, по суті, одному безглуздого Семену Семеновичу Горбункову.

Саме старший економіст «Гіпрориби» у виконанні Юрія Нікуліна є тим самим «совком», як презирливо іменували і, чого гріха таїти, ще й донині іменують радянську людину. Чи не будівника комунізму, що не хапугу, що не героя, а рядового обивателя. Таких завжди величали по іменах: у Німеччині — Міхель, в Англії — Джон, наших за кордоном — Іван. Русофоби придумали «совок». Треба ж якось познущатися над своїми співвітчизниками!

Цей образ — істотна знахідка як для сценаристів, так і для режисера, чий вибір припав на Юрія Нікуліна. І хоча автори іронізували над соцреалізмом (пам’ятаєте, цю фразу довелося прибрати з остаточного варіанта), самі показали типового радянського громадянина в типових обставинах. Історію з контрабандою, потрібної лише для більш опуклої ілюстрації головного героя, в розрахунок не беремо.

Типовий громадянин Країни Рад, як показано у фільмі, реагував на наше і зарубіжне життя. Від зустрічі «обліко морале» з повією і до сцени зваблення «вірного чоловіка» в готельному номері, від співпраці з «органами» і до п’янки в ресторані «Плакуча верба». Так реагував в своїй більшості радянський обиватель на виклики реального життя. І подано це не з бурчанням або мораллю, а жваво і блискуче.

Зараз подібний фільм неможливий з багатьох причин. Назвемо головне: сьогоднішній Горбунків, припустимо, онук тодішнього Семена Семеновича, спробував би обскакати мафію. Простакам в кіно вдається залишити в дурнях гангстерів. Ну і чим, скажіть, такий фільм відрізнявся б від французьких, італійських і американських стрічок? Хоч стародавніх, хоч нинішніх.

Тут не тільки вина кінематографістів — щось неповторне пішло разом з часом. Не будемо виправдовувати і майстрів культури. Ідіоти — держчиновники мало того, що попили кров у народженого в Сибіру вихідця з Полтавщини Гайдая і його співавторів, народжених на Україні євреїв Якова Костюковського і Моріса Слобідського, вони і глядача мало не позбавили шедеврів комедійного жанру. Однак ці творчі люди, на відміну від сьогоднішніх креативних, навчилися протистояти чиновницькій дурості і самодурству. Нинішнім же — все дозволено. І що виходить на перевірку?

«Діамантова рука» ніколи не була і не претендувала бути сатирою на радянське суспільство. Навіть на «родимі плями» минулого ця стрічка поглядала з посмішкою, майже прихильною. Кіно, як тепер кажуть, чисто «поржати». Без претензій. А от вийшло ж не тільки з юморком, але і з розумом. Напевно, від любові. Від любові до ближнього, до Батьківщини, до людства, до самого Життя. В іншому випадку виходить потворність і порнографія.

Інші статті по темі:

Обговорити статтю на форумі



Loading...
©  Новини України на Rivnist.In.Ua - незалежний погляд на новини в Україні та світі, зокрема: політика, суспільне життя, економіка, кримінал, події, спорт, культура.  2010-2015