Якщо вірити екзит-полам, то вперше з 1991 року Україна обрала президента в першому турі. Причому в обох випадках вибори проходили в екстремальній обстановці. У 91-му, відразу після розпаду СРСР, главою держави став Леонід Кравчук. Зараз — в ході фактичної війни на сході країни і анексії Криму — Петро Порошенко. Правда, три регіони, в яких рейтинг у Порошенка був невисокий (Донецька, Луганська області та Крим), у виборах майже не брали участі. Якби вони голосували, то Петро Олексійович навряд чи зміг би взяти 50 % у першому турі, та й кількість голосів серед кандидатів була би зовсім іншою. Але історія не знає умовного способу. Вибори відбулися, і Порошенко — п’ятий президент.

Вибори відбулися

Власне, головний результат в тому, що вибори взагалі відбулися і пройшли відносно спокійно (якщо не вважати Донбасу, звичайно). При тому, що до останнього моменту очікувалися провокації, теракти, інтриги Тимошенко та інше. Це, а також сам факт однотурових виборів — серйозний козир для всієї нової системи влади, яка утвердилася після перемоги Майдану.

Перемога в першому турі: що вона дає

Перемога в першому турі для Петра Порошенка має велике значення для подальшої політичної конфігурації в країні. По-перше, не варто забувати, що за новою Конституцією повноваження президента вельми урізані — вони менші, ніж у прем’єр-міністра. Але «народний мандат» у більш ніж 50 % голосів дає майбутньому президенту впевненість у своїх силах, що може спонукати його оголосити дострокові вибори до Верховної Ради, щоб створити свою більшість в майбутньому парламенті. Правда, може збунтуватися вже нинішня Рада, яка сформувала антипрезидентську більшість. Але це буде важко.

Більшість олігархів зі своїми депутатами, партіями та ЗМІ, швидше за все, присягнуть на вірність новому президенту. По-друге, не можна забувати, що президент — це верховний головнокомандуючий. Перемога в першому турі може прискорити консолідацію українських сил, надихнути їх для реконкісти Донбасу, щоб завдати попереджуючого удару, перш ніж тамтешні «народні республіки» зуміють наростити військову потужність. Правда, утримати президента від цього може реакція Росії. Путін вже заявив, що визнає результати виборів в Україні за двох умов — припинення АТО і виплати боргів по газу. Наскільки для Порошенка важливо визнання Росії — дізнаємося в найближчі тижні.

Провал регіональних

Кандидати, які орієнтувалися на колишній електорат Януковича і Партію регіонів, зазнали повної поразки. Тігіпко зайняв аж п’яте місце з 5 %, а Добкін узяв 2 %. Правда, судячи по явці, колишні 30-35%, які стабільно голосували за ПР і Януковича, останні десять років, не стільки віддали перевагу іншим кандидаиам, скільки просто оголосили бойкот виборам.

Крім Криму і Донбасу, де майже не голосували, низька явка була у Харківській та Одеській областях (48 %) і в Запорізькій області (47 %). Для порівняння: у Львівській області явка склала 77,7 %. На південному сході позначилися і пропаганда проросійських сил, які закликали не йти на вибори, щоб не «підігравати хунті», і розкол у ПР на прихильників Тігіпка і Добкіна. «Виборець Януковича проігнорував вибори, не пішли на них і проросійськи налаштовані виборці, «покаравши» тих кандидатів, які намагалися грати на полі південного сходу, — вважає політолог Володимир Фесенко. — А значить, Петро Порошенко зіткнувся з необхідністю доводити, що він буде президентом усієї країни». На майбутнє залишається ніша опозиції, орієнтованої на цей регіон, але незрозуміло, хто її займе — політики, діючі в українському правовому полі, або антиурядовий Народний фронт, який зараз формується в Донецьку Олегом Царьовим.

Ляшко і Гриценко

Але все-таки, головною сенсацією стало третє місце Олега Ляшко. Ще рік тому до Олега було ставлення, м’яко кажучи, несерйозне, а нині він вибився у вищу лігу політики в якості такого собі українського варіанту Жириновського. Військова риторика, особиста участь у боротьбі з сепаратистами в Донбасі, плакати «Повернемо Крим» та інше подіяли на виборця. Анатолій Гриценко також зібрав голоси на патріотичних почуттях. Ну і плюс до того, позначилася низька явка виборця, що створило загальний перекіс голосів у сторону кандидатів від Майдану. Втім, не всіх. Ляшко і Гриценко перетягнули на себе традиційний націоналістичний електорат, і в підсумку, Олег Тягнибок і Дмитро Ярош взяли на двох 2,5 %, причому кожен з них отримав навіть менше, ніж Вадим Рабинович (1,9 %). «Ляшко попросту перетягнув електорат «Свободи» і «Правого сектору», був більш переконливий, ніж його конкуренти», — вважає політолог Кость Бондаренко.

Тепер Ляшко і Гриценко стануть вірними союзниками Порошенко у справі дострокових виборів (щоб провести свої партії), а ось «Свобода» навряд чи зрадіє цій перспективі.