Як стабілізувати курс національної валюти і чи можливо це в принципі, розмірковують експерти. У минулому вони — міністри економіки України, у кожного є свій підхід і свої версії.

Американський долар сьогодні коштує майже 12 гривень, а за євро дають більше 16. Жах від крові що ллється на сході країни кілька відсунув у народному сприйнятті занепокоєння і роздратування.

Про те, що ситуація серйозна, говорить той факт, що Олександр Турчинов, перебуваючи на злеті своєї посади в.о. президента, розпорядився про мораторій на вилучення заставного майна у тих, хто не може розплатитися за валютними кредитами. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк кілька днів тому, коли за долар давали ще «всього» 11 гривень 22 копійки, в парламенті висловився про те, що курс, взагалі-то, в даних умовах міг бути набагато вище: «Курс долара тримаємо сьогодні 11, 22 гривні, а повинен бути як мінімум в два рази більше за таких обставин. Ми намагаємося стабілізувати курс». Незрозуміло, навіщо глава уряду озвучив межа можливого. Чи не для того, щоб попередити про те, що, можливо, і доведеться таки відстібати четвертак за бакс? Інфляційне очікування — велика сила, яка обертає гори, тим більше, якщо ці гори з паперу. Наші експерти, обидва свого часу — міністри економіки України, розмірковуючи про долю гривні, говорять різне.

ВЕРСІЯ № 1. ВСЕ — ВІД ЛУКАВОГО

Володимир Лановий, міністр економіки України (1992), доктор економічних наук

— своїй недавній доповіді прем’єр-міністр заявив, що у банків не вистачає кредитних ресурсів, тому вони не можуть фінансувати виробництво, а спроби Нацбанку рефінансування комерційних установ — цього року банкам вже дали 80 млрд грн — призводять до ослаблення гривні. Так, гривня дійсно в надлишку йде на валютний ринок. Але я хочу підкреслити: курс провалився з дев’яти до 12 гривень за долар внаслідок емісійної політики Національного банку. Всі розмови про те, що на це вплинула війна, або що це сталося через штучне утримання курсу впродовж кількох років — усе це від лукавого.

Реальне значення курсу має бути на рівні 9,50 гривень за долар. Вже зараз торговий баланс — тобто валютні платежі і надходження — збалансований, це було досягнуто ще в першому кварталі цього року, коли почався процес девальвації і гривня дійшла до 9,50 за долар, ось це і був реальний курс, все інше — штучне нагнітання гривні, вона в надлишку. У Нацбанку вважають, що чим більше гривні дати банкам, то тим краще у них буде платоспроможність. Однак фінансові позиції стають гірше: надлишкові гривні вкладають у валюту, при цьому валютні кредити стають проблемними і для населення, і для підприємств. До речі, і кредити уряду теж стають проблемними. Уряд отримує доходи, природно, в гривнях — і більше гривень витрачає для того щоб погасити валютні кредити всередині країни. Але уряд виручає отримання валютних кредитів за кордоном. В одних є, де взяти валюту, у інших — ні.

Виходить, що передаючи додаткові, емісійні, не підкріплені грошові кошти комерційним банкам, Національний банк руйнує валютно-курсову позицію. Процентні ставки різко зросли у зв’язку з інфляційними очікуваннями.

Уряд у цих умовах не втрачає, а навпаки, виграє. Бо якщо він зараз візьме долари за кордоном, наприклад, один мільярд і захоче профінансувати внутрішні соціальні чи військові потреби, то він цей мільярд доларів перетворить не в вісім чи дев’ять мільярдів, а в 12. А якщо в 15 — так ще краще. І, звичайно, він буде мати великі бюджетні ресурси тільки за рахунок цієї курсової різниці. Так що це фіскальна позиція, що не поліпшує положення інших учасників економіки. Всі страждають, а уряд в ажурі.

Валютні можливості для уряду різко зросли, він тепер може отримувати позики не тільки від урядів або організацій МВФ, Міжнародного банку, але також від приватних осіб. Зараз вже випущено на два мільярди доларів єврооблігацій, а попит на них на євроринку був — три мільярди. Чому готові купувати облігації українського уряду? Бо всі знають, що за цим стоїть МВФ, Євросоюз, а значить, борги будуть повернуті. Ми вже перестали бути банкрутом. Процентні ставки залишилися такими ж: 13-14-15%, тобто божевільні доходи, і долари, звичайно, можуть прийти в країну. Але, бачте в чому справа, для стабілізації і зниження курсу ці долари мають надійти на внутрішній ринок, тому що курс утворюється усередині країни.

Один шлях — позичити багато доларів за кордоном і почати продавати їх усередині країни чи давати валютні позики з боку уряду. Тоді валюти буде достатньо, і попит на неї задовольниться. Її навіть може бути більше ніж треба — у нас, до речі, в 2007-2008 році таке відбувалося, коли валюти було більше, ніж попит на неї, тоді гривня зміцнилася до 4,5 за долар.

Інший шлях — нормальне грошове регулювання, коли ресурси банків формуються на ринку, а не централізовано, виходячи з друкування грошей Нацбанком. Потрібно зупинити це штучне рефінансування, про яке і говорив Арсеній Яценюк, тоді гривня перестане бути в надлишку, почнеться реальна боротьба за неї. Гривня буде бажанішим і твердіше — ось тоді курс може зміцнитися. Є різні способи зміцнення курсу. Загалом, я вважаю, що курс 12 гривень за долар — це занадто, це мотузка на шиї у економіки.

Отже, слідуючи логіці Володимира Ланового, події на сході країни мають мало відношення до збільшення курсу долара і, відповідно, до падіння гривні. На думку цього експерта, рефінансування фінустанов і друкування національних грошей — це розкручує маховик і тільки прискорює падіння гривні. І щоб протистояти цьому згубному і для населення, і для економіки в цілому явищу, уряду слід припинити вкидання гривні, вимкнути верстат і подати на внутрішній ринок взяту ззовні тверду валюту. Інший економіст дотримується дещо іншої думки.

ВЕРСІЯ № 2. ВСЕ — від нервового

Сергій Терьохін, міністр економіки і з питань євроінтеграції України (2005)

— Є два підходи до визначення курсу валюти. Перший — ринковий. Скільки дають — стільки і є. Другий — утилітарно-економічний, коли, скажімо, порівнюють паритет споживчої спроможності купити один батон або гамбургер в тій чи іншій країні.

Є безліч нюансів, які впливають на курс однієї валюти по відношенню до іншої. От, припустимо, в Україні практично не продається російський рубль. Тут є і економічна частина, і складова психологічного характеру. Так виходить, що на готівковому ринку, де формується курс валют — мало економіки, але багато емоцій. Те ж саме можна сказати з приводу правил встановлення курсу на міжбанку між гривнею і доларом США або євро.

Є економісти, які починають міркувати про те, що відбувається з платіжним балансом, станом поточного рахунку і так далі. Але, з іншого боку, спрацьовують просто нерви. І от поки існують ризики вкладення в Україну інвестицій, поки є прагнення швидше забрати ці гроші з України — не можна прогнозувати, яким буде курс гривні по відношенню до інших валют.

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк — абсолютно утилітарний економіст. Вчора він у Верховній Раді сказав, що в тому випадку, якщо продовжуватимуться неподобства у двох областях України, які випускають приблизно третину продукції, що поставляється за кордон, в Україну не прийде валюта. Поки там господарюють місцеві бандити, блокують залізницю і так далі, — постачати продукцію за кордон буде складно. Валютна виручка не прийде в Україну, в результаті виникає питання з поповненням валютного фонду країни. А з валютного фонду України сплачуються усілякого роду борги, припустимо — тієї ж самої Росії, погашаються борги перед Валютним фондом, Європейським банком та іншими кредиторами.

Тобто для України, для Києва дуже важливо, щоб у Донецькій і Луганській областях, де зосереджено близько третини експортних виробництв, все було добре: щоб продукція йшла на експорт, давала виручку, яка йшла б у валютний фонд України, а з цього фонду йшли б виплати тим же самим луганським і донецьким шахтарям як компенсація їх витрат. Адже економіка України — це організм. Якщо вирізати нирку, працювати можна, але — погано. Нам дуже хочеться, щоб все було мирно. Щоб було, в цьому відношенні, скажімо, так, як раніше, але за умови: більше грошей необхідно залишати в регіонах.

На думку Сергія Терьохіна, головна причина криється в нестабільності ситуації всередині країни. На закінчення залишається додати, що історія не знає ні єдиної країни, яка б мала нестабільність, тим більше — вела військові дії, і при цьому не відчувала б девальвації своїх грошей. Навіть Сполучені Штати з їх велетенської економікою — не виняток. Чого ж тоді варто говорити про Україну? Тут з прем’єром складно не погодитися. І якби гривня в нашій ситуації залишилася на позначці — 8 за долар — ось тоді і варто було б ламати голову і говорити про парадокс. А з грошима — ніяких чудес: зараз більше ніж будь-коли їх бояться втратити, але і, як зазвичай, намагаються примножити.