У звільненому Слов’янську досі немає світла, а за водою їздять у сусідні села. А Донецьк і Луганськ живуть в умовах облоги, вони ховаються у підвалах, сплять на підлозі, а Мар’їнка тепер схожа на Прип’ять.

У Донецьку попереджають про обстріл

У частині районів Донецька досі йде справжня війна. Позавчора ввечері в результаті артобстрілу, за даними прес-служби Донецької ОДА, загинули 6 людей, 8 отримали поранення. Зруйновано десятки будинків, вчора вдень знову почався обстріл селища.

«Сидимо зараз в підвалі з сином. Вирішили не їхати. У нас вулиця майже порожня — люди втекли, евакуація ось сьогодні йшла. ДНР машини прислала, людей вивозили. А я не поїду — це мій дім, тут мої речі, а в інших місцях нас не чекають», — розповіла Ірина, місцева мешканка.

За її словами, снаряд потрапив у будинок на вулиці Банківській, за одну зупинку до Трудовська. «Поруч з будинком був гараж, чоловіка, який був у гаражі, вбило. Його матері, яка перебувала в будинку у важкому стані, відірвало ноги. У тому ж районі розбомбили дитячий садок і школу №106. А зовсім поряд з нами цілу сім’ю з чотирьох осіб вбило, в тому числі й дівчину молоденьку», — каже Ірина.

«У всьому селищі зараз немає світла, а ремонтна бригада на виїзд не їде — обстріли йдуть постійно. «Хто стріляє, ми не знаємо. Але мені знайомий сьогодні подзвонив, сказав, що його на шахті попередили, що в 16:00 буде обстріл. А він мене попередив, щоб в підвал спустилися», — каже Ірина.

До речі, через вчорашні обстріли постраждав завод «Каргілл», який належить американцям. «Там прямо на сусідній вулиці батько мій живе. Каже, що чітко звідти було чутно вибухи, видно руйнування. Там теж паніка відразу почалася, всі, хто міг, поїхали», — розповідає місцевий житель Антон.

Мар’їнка зараз нагадує Прип’ять — всі, хто міг, виїхали на Азовське море — перечекати, обстрілюють і Петрівське.

«Шиномонтажної і молокозаводу вже немає. Загинули знайомі на Заводський вулиці, у будинку, де на верхньому поверсі розбомбили дві квартири. У двоповерховому будинку поруч вигорів під’їзд. Постраждали приватні будинки на Орджонікідзе, Серафимовича, Горького, Суворова. На Красногорівці снаряди потрапили в лікарню і сільськогосподарський технікум. Мої батьки в приватному будинку знесли в підвал їжу, розкладачки і цінні речі. Деякі люди в багатоквартирних будинках ночують у підвалах, якщо чують гул літака. З Донецька не випускають фури з продуктами».

Звичайно, обидві сторони звинувачують в обстрілі один одного. У ДНР заявили, що вогонь вели українські військові. У штабі АТО говорять, що снаряди летіли з боку ДНР. Тим часом триває масова евакуація жителів Петровського району.

У Луганську сплять на підлозі і шукають макарони

Луганчани живуть в облозі і бояться виходити з дому. «Я живу на околиці міста, і у мене з вікна видно лісопосадку, в якій стоїть установка «Град». Тому і я, і сусіди весь час бачимо польоти ракет, чуємо вибухи. У підвал ми не біжимо, але до вікон не підходимо. Ми з дружиною тепер спимо не так на дивані, а на матраці на підлозі — мало що. Дитина у нас дуже боїться і весь час намагається залізти під ліжко», — розповів нам житель Луганська Дмитро Коваль. Він каже, що продуктові магазини в місті напівпорожні.

Інший місцевий житель, Владислав Шульгін, розповідає, що маршрутки в місті не ходять після сьомої вечора. «Були випадки, що вночі на них нападали, тому тепер навіть ті, хто ще їздить на роботу, а це відсотків 40 населення, намагаються потрапити додому раніше», — каже Влад.

До речі, в місті бувають перебої з електрикою, водою та мобільним зв’язком: «У нас начебто електростанцію підривали — і тоді добу не було світла. Воду один раз теж відключали на ніч. А зв’язок не працює після бомбардувань, коли всі один одному активно телефонували, щоб сказати, що живі», — розповідає Шульгін.

Юлія Яковенко тільки вчора повернулася в Луганськ з чоловіком і дворічною дитиною. «Ми їхали в Крим. Думали, що знайдемо дешеве житло і залишимося там, поки все не заспокоїться. Але виявилося, що там все дороге і всім начхати, що ти втік з міста, який постійно обстрілюють. Пожили два тижні, поки гроші не закінчилися, і довелося повернутися. Тепер активно шукаємо людей, які нам дадуть притулок в інших містах. Тут все одно у чоловіка (він працює на заводі) поки немає замовлень, вже два тижні сидить вдома», — каже Юлія.

Слов’янськ — без води і молока

Через тиждень після звільнення Слов’янська, життя в місті відновлюється повільними темпами. Води в місті досі немає, світло з’явилося лише в окремих районах. «Води в місті взагалі немає ні у кого. Їздимо за нею в село, набираємо з колодязів. Світло відновлене по місту частково. По провулку Чубарєва, по вулиці Артема і прилеглих до неї вулиць світла взагалі немає. А там, де є, не працюють ліфти. Воду тягнемо в руках на сьомий поверх. З 7 ранку займаємося тим, що шукаємо воду, а другу половину дня проводимо в пошуках їжі», — розповідає мешканка Слов’янська Анна.

Каже, її літні родичі пенсію ще не отримали — листоноші по місту не ходять (втім, інші слов’янці кажуть, що пенсію їм таки перерахували). Дитячі садки і школи теж ще не запрацювали. З її слів, містом ходять військові, їздять БТРи і танки, але комендантської години немає. У місто почали повертатися жителі. «З нашої дев’ятиповерхівки відсотків 80 людей виїхало. А пару днів тому, як тільки з’явилося світло, люди почали повертатися». Про гуманітарку тут тільки чули. Де і коли її дають, Анна досі не знає. «У нашому будинку по п’ять разів складали списки, кудись відправляли, але гуманітарну допомогу і продуктів ніхто в районі Молокозаводу, де ми живемо, так і не отримав», — говорить мешканка Слов’янська.

Зате по місту знову їздять маршрутки. Відновили рух деяких електричок і міжміських автобусів. «Вже ходить електричка Харків — Краматорськ. Деякі автобуси пустили на Харків, на Ізюм», — розповідає місцевий пенсіонер Олександр.

Каже, блокпостів вже немає, а в деяких магазинах і на базарах почали з’являтися продукти. Одного разу навіть зміг отримати гуманітарку. «Взяв кілограм крупи, пачку макаронів і буханку хліба. Видачі дуже обмежені. Раніше було таке, що люди юрбою неслися, комусь мішок борошна дістався, комусь мішок картоплі чи цибулі. А потім люди обмінювалися між собою», — розповідає Олександр. З його слів, у місті вже три дні працюють одне відділення «Ощадбанку» і банкомат. Деякі навіть зуміли зняти гроші. Правда, каже пенсіонер, система часто висне.

А ось молока та дитячого харчування в Слов’янську, як і раніше, немає. «Навіть в Краматорську немає молока. Доводиться їздити в Ізюм і там купувати. Але є й інша проблема. Грошей взагалі немає. До цих пір немає дитячих виплат. Дітей маленьких годувати нічим. Їх же макаронами не нагодуєш. У місті зустріла матусю, яка мало не в сльозах бігала по місту в пошуках молока», — розповідає мама десятимісячної дитини Олена. Каже, що вже запрацювало відділення «Нової пошти», і, можливо, через нього люди зможуть передати в Слов’янськ молочко або суміші для немовлят.