Українці відмовляються брати участь у громадянській війні. Незважаючи на те, що Міноборони не афішує хід виконання плану призову, вже зараз ясно, що поповнень в потрібних кількостях дочекатися ЗСУ та МВС не судилося.

Хаотична мобілізація, яка була проведена в березні, не принесла бажаних результатів. Як би не хотілося українському офіціозу продемонструвати телевізійну картинку національного пориву, величезні черги в призовних пунктах, зробити цього не вдалося. На початку травня український уряд вирішив провести повторну спробу призову, але тепер вже не проти Росії, але проти власних співгромадян на сході країни. В.о. президента Турчинов в травні підписав указ про другу хвилю часткової мобілізації. Так, в період з 26 травня по 4 липня до лав ЗСУ та військ МВС, за планом, мали призвати близько 37 тис. військовозобов’язаних. Вони повинні були поповнити ряди військ, що беруть участь в конфлікті на боці Києва. І хоча ні Міноборони, ні керівництво МВС не розголошують результати призовної кампанії, інформація, яка потрапляє в ЗМІ з інших джерел, явно свідчить, що воювати із співвітчизниками в рядах ЗСУ охочих виявилося ще менше, ніж бажаючих «воювати» з Росією.

В армію просто не хочуть — бояться

З областей Південного Сходу похвалитися успіхами мобілізації поки що змогли, мабуть, лише в Дніпропетровській області. Що й не дивно, враховуючи, що цей регіон став однією з основних баз українських силовиків на період війни з Донбасом. Та й місцевий губернатор, олігарх Коломойський, далеко пішов шляхом розширення власних повноважень. Маючи великий вплив в правоохоронних органах, губернатор посприяв тому, що заганяти в армію призовників області дуже скоро почали міліцейськими методами. Так, заступник військового комісара Дніпропетровського обласного комісаріату Сергій Полуциган зазначив: Ті, хто безпідставно відмовляються від призову, відразу зустрічаються з працівниками прокуратури. Коли на Дніпропетровщині почали сповіщати великі маси населення, зіткнулися з цими проблемами. Тоді підключилися правоохоронні органи, паспортні столи — і нам вдалося дуже швидко вирішити ці проблеми.

За словами Полуциган, з початку року в області призвано близько 10 тисяч осіб. Звичайно, чиновник комісаріату видає бажане за дійсне. Так, подібна цифра є фантастичною, якщо врахувати, що середній план для областей на період другого етапу мобілізації становить близько 2 тисяч осіб. Проте успіхи в мобілізації, ймовірно, є, тим більше що більшість покликаних обіцяють не відправляти в зону бойових дій, а залишати в «прифронтовій» області для несення служби на блокпостах і тилових об’єктах.

У сусідній, Запорізькій, області картина вже зовсім інша. Місцеві чиновники Міноборони не втомлюються загрожувати кримінальним переслідуванням всім, хто не бажає брати участь у громадянській війні. Нинішній призов — найбільший за останні десять років, за півтора місяці планувалося призвати 2200 військовозобов’язаних, при тому що в останні роки Запорізька область постачала до ВСУ 500-600 осіб за призовну кампанію. Але в нинішніх умовах настільки амбітні плани є абсолютно нереальними. Служити запорожці вперто не хочуть. Так, у другому за величиною місті області — Мелітополі — за ухилення від призову в розшуку знаходяться 600 чоловік, а кримінальні справи відкрили на 22 «ухильників». Загальний звіт про виконання або невиконання плану запорізькі військові не надають. Але й без того ясно, що справи просуваються не надто успішно. Якщо в березні військові області хвалилися тисячами віртуальних добровольців, то тепер єдине, що від них можна почути, це погрози кримінальної відповідальності.

В Одеській області, щоб переконати місцевих жителів їхати вбивати повстанців Донбасу, а іноді «випадково» — і цивільне населення регіону, вже від загроз перейшли до дії. 24 червня стало відомо, що 22-річний призовник в судовому порядку отримав 2 роки позбавлення волі умовно. Співробітник військкомату Київського району Одеси так прокоментував ситуацію із призовом: У березні, коли стояло питання про війну з Росією, якісь добровольці ще були. Зараз же, коли на Сході гинуть люди, а ворог, по суті, — власний народ, то з охочими почалися проблеми.

Відсутність добровольців намагаються компенсувати різними методами, наприклад, закликом через вузи. Так, на ім’я ректора Одеського політехнічного університету з місцевого військкомату прийшов лист з вимогою забезпечити явку студентів у військкомат для проходження медкомісії. Подібні методи набору «гарматного м’яса» для громадянської війни викликали обурення у студентському середовищі і серед викладачів. Хоча вголос про це не говорять, але персонал університету не поспішає допомагати армії з набором.

Спроба працювати через навчальні заклади Одеси не є унікальною. Подібні методи практикують і в столиці. Причому йдуть ще далі: у Києві через керівництво вузів на медкомісію намагаються загнати не тільки студентів, а й викладацький склад. Що ж, цілком логічно — поки йдуть літні канікули, чоловічій частини викладацького складу можна трохи і повоювати. Правда і тут належного завзяття не спостерігається. В армію не поспішають не тільки рядові призовники, а й київські офіцери. Скандалом закінчилася спроба керівника Державного космічного агентства України Юрія Алексєєва направити підлеглих йому офіцерів у зону АТО. Через відмову з’явитися в призначені пункти в обумовлені терміни керівнику агентства довелося звільнити 212 офіцерів. Хід призовної кампанії в цілому в Києві навіть не коментують. Адже саме по собі небажання мешканців столиці брати участь у «війні з тероризмом» є негативним політичним фактором, тому місцеві військові чиновники воліють зберігати мовчання. Ну, а та молодь, яка миготить на екранах телеканалів, вимагаючи активніше вести війну в Донбасі, вважає за краще залишатися в столиці, обмежившись участю в мітингах. Таким чином, навіть ті з киян, хто опустився до прямої підтримки громадянської війни, допомагати виконанню плану призову також не поспішають.

Якщо в Києві ситуацію із закликом замовчують, то військові в Сумах більш відверті. Тут заявили прямо: за тиждень до закінчення другого етапу призову із 1950 чоловік, запланованих до призову, вийшло призвати всього 267. Причому в таких районах, як Ямпільський та Шосткинський, не призвали жодної людини. На відміну від своїх колег в інших областях, сумські військові вважають за краще не погрожувати кримінальним переслідуванням, а шукати саботажників серед тих, хто причетний до процесу призову. Так, глава обласної призовної комісії Іван Боршош заявив, що окремі чиновники, керівники районних комісій фактично саботують роботу призовних комісій. Названі і конкретні імена саботажників. За словами міського воєнкома міста Суми Юрія Полоуса, головним винуватцем зриву призову в місті є головлікар 4-ої міськлікарні, який провалив проходження медкомісії. Мерія міста пообіцяла добитися позбавлення головлікаря місячної премії, а ображені військові заявили, що проводитимуть медкомісію в іншій лікарні міста.

Аналогічні успіхи у виконанні плану призову — і в сусідній Харківській області, де до середини терміну другого етапу мобілізації вдалося виконати план призову лише на 11%. Багато співробітників військкоматів, як і їхні колеги в ряді інших областей, почали застосовувати прямі погрози до ухильників. Однак подібні методи не підтримує місцеве військове начальство. Так, заступник військового комісара Харківської області Юрій Калгушкін неодноразово нагадував, що залякування призовників, а також приховування істинного стану їх здоров’я є кримінальним злочином. Іншими словами, військовий чиновник закликав своїх колег в області не старатися примусом призовників відправлятися на війну.

Західна Україна не поспішає на допомогу

Менша педантичність в питанні медобстеження в Рівненській області, хоча і дозволила оперативно поповнити 51-у бригаду ЗСУ новобранцями, військового успіху не принесла. Як повідомляють місцеві активісти, які взяли безпосередню участь у підготовці бригади до війни проти українців Донбасу, військові комісари і лікарі заганяли в частина практично всіх підряд. Таким чином, збільшивши склад в кілька разів, бригада виявилася укомплектована людьми, хворими на епілепсію, з фізичними вадами, чимало серед солдатів виявилося і банальних алкоголіків. Через кілька днів все це імпровізоване воїнство опинилося в зоні АТО, як наслідок — бригада незабаром зазнала помітних втрат, а в місцях її дислокації почалися п’яні бунти з вимогою повернути військовослужбовців у Новоград-Волинський на місце постійного дислокування. Зрештою, загроза збройного повстання змусила керівництво армії відкликати бригаду з фронту. Так, сформована в рекордні терміни найбільша бригада ЗСУ в умовах катастрофічної нестачі особового складу опинилася в глибокому тилу і вимагає повного переформування і тривалого навчання.

Інші західні регіони, жителі яких спочатку з великим ентузіазмом поставилися до ідеї війни на Донбасі, все більше втрачають бажання стати солдатами. Особливо це відчувається у Львівській області, де за останні кілька тижнів вже неодноразово оголошували траур за загиблими в АТО. На сьогодні з 7000 призовників, яким з початку року були розіслані повістки, до військкоматів з’явилося лише близько 2 тисяч, причому більша частина з них — ще в ті часи, коли йшлося про війну з Росією. Що характерно, що львівські призовники не бажають йти не тільки безпосередньо в армію чи міліцію, але й частини територіальної оборони, на які намагаються не покладати бойових завдань. Так, батальйон «Львів», урочисто анонсований в середині червня, всього за два тижні існування втратив дезертирами третину складу. Призовники, які скаржаться на погані побутові умови і некомпетентних командирів, просто розходяться по домівках. Не поспішають захищати завоювання Майдану і вчорашні активісти, один з яких говорить: З активістів, кому принесли повістки, я — не придатний по зору, другий — сирота, у третього — вагітна дружина, у четвертого — дитина, п’ятий і шостий — вчаться. Аналогічна ситуація і в інших містах заходу країни, де навіть з тих, хто все ж приходить у військкомат, до 70% ухиляються від призову, посилаючись на слабке здоров’я.

Підсумок…

Наведені цифри і приклади показують, що жителі України в більшості своїй всіляко намагаються уникати участі в громадянській війні. Навіть ті, хто тим чи іншим чином все-таки опинився в армії, нерідко вдаються або до прямих бунтів, як 51-а бригада, або розраховують на допомогу матерів, які допоможуть звільнитися від обіймів вітчизняних збройних сил. По всій країні процвітає хабарництво і виплата відкупних, які можуть досягати $ 500-1000, завдяки чому до 80% тих, хто все ж потрапив на призовний пункт, оголошують непридатними за станом здоров’я. Ті, у кого немає таких сум, воліють, так чи інакше, ховатися, завдяки чому до 10 тисяч призовників вже знаходяться в розшуку. Все це позбавляє тих, хто вже опинився в зоні АТО, шансу на ротацію завдяки новому призову.

У свою чергу в рядах діючої армії існує помітна незадоволеність тим, що після обіцяних 45 діб призову багато з солдатів і офіцерів служать вже більше трьох місяців. Крім того, вже зараз ясно, що сил для остаточного вирішення проблеми з Донбасом явно недостатньо, а сподіватися на навчене військо не доводиться.

Українській владі доводиться закривати призовну діру всілякими способами — від спроб збільшити призовний вік до 65 років до спроб направити в зону бойових дій офісних співробітників силових відомств, інспекторів ДАІ та службовців податкових органів. Чи зможе домогтися подібне воїнство перемоги — питання риторичне.