На території однієї лише Донецької області 3809 потенційно небезпечних підприємств. Кожне десяте має підвищений 1-й або 2-й клас небезпеки. 149 заводів пов’язані з хімією. В Луганській області таких трохи менше. Але ризик все одно великий.

«Обидві області буквально напхані небезпечними підприємствами, причому найбільша загроза — від хімпрому, — вважає екс-міністр екології Сергій Курикін. — Таким заводам для ПП не потрібен навіть теракт: банальне переривання технологічного циклу через втрату подачі електроенергії або газу вже створює позаштатну ситуацію. Я чув, що в цьому і полягає сенс деяких атак на підстанції».

Отруєння і рак

Так сталося на Авдіївському коксохімічному заводі під Донецьком. Обстріли двічі перебивали лінії ЛЕП, що живлять завод. Тоді коксові батареї почали переводити в режим аварійної зупинки. «Зупинка могла викликати техногенну катастрофу. Залповий скид неочищених вод — це серйозно. Але в перші години після знеструмлення фахівці придумали варіанти, щоб цього не допустити», — розповіла прес-секретар Метінвесту Оксана Гук.

У зоні АТО знаходяться ще два коксохімзаводу — Ясинівський і Маріупольський. Наскільки небезпечно ПП на них для людей?

«Кокс отримують в спеціальних батареях, де без доступу повітря нагрівають вугілля. Утворюється дуже багато летючих продуктів, бензопірену. Вони дають гостре отруєння, в перспективі — ракові захворювання», — розповіла Ольга Цигульова, кандидат хімічних наук, координатор по хімбезопасності організації «Мама-86».

А з Горлівського хімзаводу, де ще недавно зберігалася «кров’яна отрута» мононітрохлорбензол, всі речовини встигли вивезти. «Також відносно безпечні виробництва Микитівського ртутного комбінату: при вибуху хімічних викидів бути не повинно», — розповів горлівський еколог Володимир Ющенко.

Хмари смерті в Горлівці

Мабуть, головне вогнище небезпеки — «Стирол» у Горлівці. Місто знаходиться під обстрілом, два снаряди вже потрапили в цеху. При цьому власник заводу Дмитро Фірташ заявив про замінування заводу «людьми в камуфляжі». Вони нібито пригрозили підірвати резервуари аміаку в разі штурму міста військами (в ДНР це заперечують). Представники компанії сказали, що продукцію зі складів вивезли, а аміак та інші «розхідники», на зразок селітри і карбаміду, виробили два місяці тому. Однак, за словами джерел, залишився технічний аміак в спецтрубопроводі, аварія на якому не менш небезпечна.

«Аміак і концентрована сірчана кислота (також є на заводі) утворюють газову хмару — і «летять», як кажуть хіміки. Той, хто потрапить під хмару, отримає опіки дихальних шляхів», — пояснила Цигульова.

На Костянтинівському хімзаводі працює цех з виробництва вбивчої азотної кислоти. Поруч — Фенольний завод, на складах якого шкідливі хімікати. В Артемівську «коптить» завод по переробці кольорових металів. В разі НП може до смерті «задихати» населення парами чистої міді. Небезпечні і Сіверський, і Докучаєвський доломітні комбінати.

«Що відбувається на заводі, не знаємо!»

«Скрізь, де є хоч найменша небезпека, є плани реагування. Створені аварійно-рятувальні служби. Крім того, всі заводи оснащені системами оповіщення про НП, які пов’язані з міськими», — запевнила головний техногенний інспектор Донецької області Ірина Подашевська. — При цьому зупинити багато заводів не можна. Заглушиш піч — доведеться будувати нову».

Тим часом НП на небезпечному виробництві вже трапляються. П’ять днів тому після обстрілу загорівся Донецький хімзавод, а також казенний завод хімвиробів з виготовлення вибухівки. На щастя, пожежі загасили. Якщо хімзавод, що виробляє лаки і фарби, міг лише «удобрити» грунт небезпечними хімреагентами, то казенний підірвав би довколишній район цілком. «Вибухові речовини залишилися на заводі, їх ніхто не вивозив. Ні я, ні мої колеги не були на території відтоді, як її захопили. ДНР нікого туди не пускає. Що там реально відбувається, сказати складно», — сказав замдиректора заводу Вадим Мальцев.

Радіоактивний Донецьк

Окрема категорія небезпеки — підприємства, пов’язані з радіацією. «У Донецьку знаходиться спецкомбінат «Радон», де зберігаються радіоактивні відходи — залишки від медобладнання тощо. Все, крім відпрацьованого палива від АЕС. Гіпотетично з цього можна зробити навіть «брудну бомбу», — вважає Сергій Курикін.

Втім, в південно-східній Держінспекції ядерного регулювання заспокоїли: донецький комбінат займається лише перевезенням джерел випромінювання в Дніпропетровську і Харківську області, де їх захоронюють. «Так що матеріал у них не лежить. Але в нинішніх обставинах ніхто нічого не вивозить — транспортування завжди небезпечніше, ніж просто зберігання, вони це розуміють. Що є на підприємстві, сказати складно», — зазначив співрозмовник.