Днями офіційний журнал ЄС опублікував позов колишнього президента Януковича, поданий до Суду Європейського Союзу в Люксембурзі. Він вимагає визнати незаконними введені проти нього 5 березня Євросоюзом санкції і не згоден з тим, що його називають колишнім. Його спроби заявити про легітимність звучать звично — мало хто з повалених правителів добровільно погоджувався з тим, що його позбавили влади.

Аскар Акаєв, президент Киргизстану. Жертва Революції тюльпанів

Аскар Акаєв очолював Киргизію 15 років. У 2005 році року в республіці сталася Тюльпанова революція і Акаєв втік до Москви. Уже там він зустрівся з одним із лідерів опозиції, майбутнім президентом Курманбеком Бакієвим і передав йому заяву про відставку. Парламент Киргизстану її прийняв. Акаєв отримав в Росії притулок і резиденцію в Барвисі, де і мешкає донині.

В Росії він зайнявся наукою — викладає в Інституті математичних досліджень складних систем ім. Пригожина при МГУ, де займає посаду головного наукового співробітника. У 2006 році він став іноземним членом Російської академії наук за дослідження в області оптичної обробки інформації. Сам Акаєв ставить собі в заслугу те, що ще в кінці 2007 року з групою колег зумів передбачити глобальну економічну кризу 2008 року.

Він часто дає інтерв’ю, в яких говорить про необхідність вступу Киргизстану до Митного союзу. У листопаді колишньому президенту виповнюється 70 років. Його дружина Майрам в 2005 році отримала в Москві пост першого віце-президента Міжнародної академії творчості. Останніми роками її часто можна зустріти в Женеві, де вона гостює у дочки екс-президента Бермет Акаєвої.

До речі, бажання дочки потрапити в депутати парламенту в 2005 році викликало обурення опозиціонерів, яке і призвело в кінцевому підсумку до повалення її батька. Проти сім’ї Акаєвих порушили 106 кримінальних справ, але жодної — проти нього особисто. Жодна з них не була доведена до фіналу. Акаєв збирався 5 серпня приїхати до Киргизстану на похорон свого старшого брата Болота Акаєва. У Генпрокуратурі республіки заявили, що обов’язково скористаються його приїздом, щоб задати питання по кримінальних справах щодо його родичів і наближених осіб. У підсумку на похорон прилетів молодший син екс-президента Ілім.

Курманбек Бакієв, президент Киргизстану. Повторив долю попередника

Після тюльпанової революції Курманбек Бакієв керував країною п’ять років. У квітні 2010 року його скинули. Але на цей раз не обійшлося без крові — по штурмуючим президентський палац прихильникам опозиції відкрили вогонь, загинуло 87 осіб. Бакієв знайшов притулок в Білорусі, куди його запросив особисто Лукашенко. У Росії до нього були питання після невиконання обіцянок закрити американську базу Манас. У Киргизстані Бакієва і його родину звинувачують у численних злочинах. Бішкекський гарнізонний військовий суд 25 липня 2014 заочно засудив екс-президента до довічного ув’язнення за наказ стріляти по протестуючих в 2010 році.

Незабаром після приїзду в Білорусь Курманбек Салієвич дав перше інтерв’ю, в якому оголосив, що залишається законним президентом, лаяв опозицію і не сказав нічого про свої плани на майбутнє. У 2013 році він розповів, що в тому ж 2010 році отримав білоруське громадянство і не збирається повертатися в політику. Мінськ кілька разів відмовляв Бішкеку у видачі Бакієва, стверджуючи, що його переслідують з політичних мотивів. Спочатку екс-президент оселився в одному з санаторіїв в Березинському біосферному заповіднику, а пізніше, за неофіційними даними, купив за $2 млн триповерховий приватний будинок в Раубічах (20 км від Мінська).

У 2012 році, як писало видання «Наша Нива», він побудував ще один будинок в котеджному селищі на околиці Мінська. У Білорусі, як стверджують киргизькі ЗМІ, Бакієв живе з молодою цивільною дружиною, переможницею конкурсу краси Назгуль Толомушевою. Його офіційна дружина Тетяна Бакієва теж живе в Білорусі, але окремо.

Своїх не здають

Звідки у Росії та Білорусі така любов до втікачів? Своєю думкою з цього приводу поділився експерт Інституту євразійських досліджень Данияр Косназаров:

Одним з базових чинників є можливість домовлятися напряму з першими особами цих двох країн. Особливо, така модель працює на пост-радянському просторі. Даний формат припускає збереження життя і збережених активів екс-президентів та їх сімей. Також надаються гарантії захисту від запитів на видачу політичної фігури назад в ту країну, в якій він керував. Крім цього, важливо розуміти, що є гарантії того, що не буде проведений будь-який судовий процес з подальшим укладенням. Існує певна солідарність серед лідерів Росії, Білорусі та деяких інших пост-радянських країн. Колишній глава держави може виступати в якості додаткового важеля для впливу на керівництво країни, яку він покинув. Ці люди також важливі як джерело інформації.

Михайло Саакашвілі, президент Грузії. Читає лекції в США і часто приїжджає в Київ

Колишній лідер Грузії під вантажем відкритих проти нього кримінальних справ залишив рідну країну після інавгурації нинішнього президента Маргвелашвілі в листопаді 2013 року. Його сім’я розділилася: дружина Сандра з молодшим сином Ніколозом залишилася в Грузії, а сам він із старшим сином Едуардом перебрався в Нью-Йорк, де отримав роботу в Школі права і дипломатії імені Флетчера. Там йому підібрали спеціальну посаду — як першому викладачеві з числа колишніх глав держав. За кожен семестр Саакашвілі читає три-чотири лекції та проводить зустрічі зі студентами і заробляє більше, ніж коли був президентом (зарплата глави держави була $5-6 тисяч). Сам він розповідає, що живе в недорогій квартирі в Брукліні, яку йому надав друг, їздить по Нью-Йорку на метро, а численні вояжі за кордон робить в економ-класі. Син Едуард вчиться в Америці, Ніколоз — в Грузії. Саакашвілі часто буває в Нідерландах, оскільки там живе його дружина Сандра Рулоффс (за походженням — фламандка).

За словами чоловіка, вона могла знаходитися в збитому над Донецькою областю «Боїнгу»: її запросили на конференцію до Австралії, але потім вона передумала летіти. Саакашвілі часто буває в Києві для контактів з однопартійцями з Єдиного національного руху (ЕНД), який він досі очолює. «Контакт з ним (Саакашвілі.) постійно підтримується. Він часто буває в Києві, і члени нашої партії їздять туди. Обговорюємо можливі українські реформи, зокрема, в сфері юстиції, боротьби з корупцією… Звичайно, під час цих зустрічей обговорюються і грузинські справи», — розповів нещодавно депутат парламенту Грузії від ЄНР Давид Дарчіашвілі.

Були чутки, що Саакашвілі стане радником Порошенка, але вони не підтвердилися. У Грузії екс-президент — фігурант кількох кримінальних справ, порушених прокуратурою — про перевищення повноважень під час розгону мітингу 2 листопада 2007, вбивстві Зураба Жванії і т. п. Повістки отримує його мама. Рішення покинути Грузію Саакашвілі пояснює тим, що не захотів заважати підписанню його країною Угоди про асоціацію з ЄС. Якби він залишився, пояснює екс-президент, його спробували б посадити, почалися б масові хвилювання і процес євроінтеграції порушився би.

Аяз Муталиб, перший президент Азербайджану. Президент, який не зумів стати лідером

Перший президент Азербайджану Аяз Муталиб провів у вигнанні 19 років, але три роки тому йому дозволили повернутися на батьківщину, взявши обіцянку піти з активної політики. Він очолював країну з невеликою перервою з 1990-го по 1992 рік. Це був період, коли Карабахський конфлікт переріс у війну, яку азербайджанці програвали. Націоналісти, не добившись від Муталібова рішучих дій, ополчилися на нього. Президенту довелося бігти з країни на військовому літаку до Москви, рятуючись від збройної опозиції. Особливе невдоволення викликала його млява реакція на Ходжалинську різанину в лютому 1992 року — штурм вірменськими військовими азербайджанського міста Ходжали, під час якого загинули сотні мирних жителів.

У Москві екс-президент жив тихо. Двічі його затримували і відпускали: перший раз за порушення правил реєстрації (міліція не впізнала в ньому колишнього президента), а другий — на вимогу влади Азербайджану, де проти нього порушили кілька кримінальних справ. На батьківщину Муталиб повернувся в 2011 році, йому дозволили відвідати похорон старшого сина, який помер від раку. А влітку 2012 року він остаточно переїхав до Азербайджану.

«Муталиб — прагматик, орієнтований на економічні реформи, але слабкий лідер. Його ім’я фігурувало в ряді кримінальних справ, включаючи розслідування подій Ходжалинського геноциду. Його звинувачували в тому, що він не подбав про евакуацію жителів, знаючи, що вірмени готують наступ на блокадне місто», — розповів політолог з Баку Еміль Мустафаєв.

Спеціальним законом Муталібова звільнили від кримінальної відповідальності, надали автомобіль, водія та трьох охоронців. Він переїхав з дачного будиночка в центр Баку, де живе з сім’єю в 4-кімнатній квартирі. Отримує пенсію. Політикою не займається, вийшов з соціал-демократичної партії Азербайджану, яку очолював проживаючи в Москві. У нечисленних коментарях для ЗМІ називає нинішнього главу держави Ільхама Алієва безальтернативним лідером.

Еріх Хонеккер, генсек Соціалістичної єдиної партії Німеччини. Похмурий автор берлінської стіни

Протягом 18 років Еріх Хонеккер очолював вже не існуючу ГДР, займаючи пост генсека ЦК СЄПН (правлячої Соціалістичної єдиної партії Німеччини) і глави уряду. Він вступив в компартію в 18 років, провів 10 років у в’язниці, куди його відправило гестапо в 1935 році, звинувативши в підготовці держперевороту. Вийшовши на свободу він зайнявся політикою і швидко просунувся по кар’єрних сходах.

Під керівництвом Хонеккера в серпні 1961 року була побудована Берлінська стіна. Він же віддав наказ стріляти в німців, які намагалися втекти зі Східного Берліна в Західний. З Горбачовим стосунки у консервативного лідера не склалися, перебудову він критикував. В результаті Хонеккера в 1989 році змістили з усіх посад за допомогою м’якого палацового перевороту і відправили на пенсію. Прокуратура завела на нього кілька справ. Хонеккер до того часу вже був смертельно хворий на рак. У 1991 році його звинуватили в масових вбивствах. Від тюрми екс-генсека врятував віце-президент СРСР Геннадій Янаєв. Хонеккера на військовому літаку переправили в Москву і поселили в дачному селищі «Горки».

Після провалу путчу ГКЧП він півроку жив в посольстві Чилі, але в 1992 році його переправили в Берлін. Зважаючи на смертельний діагноз, колишнього главу НДР пошкодували і відпустили на волю в 1993 році. Жити йому було ніде, резиденцію відібрали і він відправився до дочки Соні в Чилі. Вона вийшла заміж за чилійського комуніста, який в 1973 році, рятуючись від піночетівського режиму, знайшов тимчасовий притулок у Німеччині. Соня купила батькові будинок в передмісті Сантьяго, де він і помер в 1994 році. Його дружина Марго Хонеккер жива до сих пір. Їй 86 років і вона відстоює комуністичні ідеали покійного чоловіка. Онук Хонеккера Роберто Яньєс Бетанкур малює сюрреалістичні картини і пише вірші, іноді буває в Німеччині.

Фульхенсио Батіста, президент Куби. Військовий диктатор і друг мафіозі

Колишній президент Куби, син учасників війни за незалежність з Іспанією Фульхенсио Батіста-і-Сальдівар прийшов до влади на революційній хвилі 1933 року. Тиран Мачадо втік в США разом з генералами, і армію очолила група капралів і сержантів, ватажком якої був Батіста. Він став фактичним лідером країни, а в 1940-му закріпив владу юридично, бувши президентом. У 1944 році він вибори програв і тимчасово переїхав до США. На наступних виборах він зрозумів, що програє їх і організував переворот. У 1952 році Батіста знову став президентом Куби. Але незабаром він сам став жертвою революції. В грудня 1956 року до берегів Куби причалила яхта «Гранма». На ній прибули загони лівих революціонерів на чолі з Фіделем і Раулем Кастро, Ернесто Че Геварою та Каміло Сьєнфуегосом.

Популярність Батісти серед військових сильно ослабла через репресії, яким піддалися багато армійських командирів. Коли загони партизан Кастро підступили до Гавані, Батіста 1 січня 1959 втік з країни. На літаку він перебрався в Домініканську Республіку. Пізніше він переїхав на Мадейру, потім в португальське місто Ешторіл.

Останні роки Батіста провів в Іспанії. В серпні 1973 року він помер від серцевого нападу в містечку Гуадальміна під Марбельї, похований на кладовищі Сан-Ісідро в Мадриді. Примітно, що разом з Батістою з Куби втік його особистий друг — американський гангстер Меїр Лански. Екс-президент дружив і з іншими мафіозі. Отримані від них подарунки (на кшталт золотого телефону) зберігаються зараз у Музеї революції Гавани.