В четвер на залізничному вокзалі Києва було справжнє стовпотворіння біженців. Довелося навіть викликати міліцію. Волонтери кажуть, що місць для проживання переселенців зі сходу в столиці майже не залишилося. У підсумку вони ночують прямо на вокзалі.

Київ не гумовий

Безкоштовне житло для біженців закінчилося. Вчора вранці на вокзалі скупчилося близько сотні новоприбулих переселенців, і волонтерам довелося викликати міліцію, щоб уникнути конфліктів. Обурення у одного з біженців викликало те, що йому відмовили в помешканні, пояснивши, що в першу чергу селять сім’ї з дітьми, мовляв, місць і так немає. «А ми що, не люди?» — Обурювався чоловік.

Тепер біженці зі сходу змушені по кілька днів жити в залі очікування на вокзалі. Фахівці районних управлінь соцполітики, які оформляють і видають довідки, кажуть, що в день встигають зареєструвати до трьохсот біженців. Але безкоштовного житла для них вже немає. «Київ не гумовий, їх по кілька сотень щодня приїжджає, безкоштовних місць навіть в Україні вже не вистачає», — скаржаться волонтери.

Пропонують хостели

Зараз людям пропонують житло за невелику плату — хостели, готелі зі знижками. В управлінні туризму столичної мерії кажуть, що з довідкою біженця деякі готелі Києва готові заселити у себе за ціною 70 грн за двомісний номер. «Виходить 35 грн з людини. Місць поки в готелях достатньо», — кажуть працівники управління. На вокзалі біженців ловлять забудовники і тут же пропонують укласти договір про купівлю недобудованого житла. Кажуть, вже є четверо бажаючих, які примудрилися продати квартири в Донбасі.

А ось безкоштовного житла в столиці не передбачається. «Усі комунальні санаторії та бази відпочинку зайняті. А приватні сподівалися, що держава їм відшкодує витрати, але це не прописано законодавчо. Тому, що робити далі з житлом для біженців ще не вирішили», — каже Бичков.

В області немає роботи

Наталя в Луганську залишила кілька магазинів. Уже другий тиждень живе зі своєю сім’єю і собакою на спортбазі під Переяслав-Хмельницьким, куди їх поселили волонтери з «Київ-SOS». Вона каже, що тут місць для житла біженцям вистачає, правда, роботи немає.

«Мій чоловік майстер на всі руки. Уже другий тиждень ходить і по дачах, і по рибгосподарствах, шукає роботу. Але скрізь кажуть, їм працівники не потрібні, — розповідає Наталя. — Нас тут живе 18 сімей, а влаштуватися змогли тільки дві жінки — посудомийниці. Не розумію, чому кажуть, що вже ніде немає житла, адже у нас тут більше 100 вільних місць. Хоча і ми, напевно, тут ненадовго. Сьогодні директор бази сказала, що у зв’язку з відсутністю фінансування, змушена урізати харчування, м’яко натякнувши, що незабаром нам доведеться виїхати».