Звільнені українською армією міста Донбасу потихеньку приходять до тями. Бомбування вже позаду, і місцеві жителі повертаються в свої напівзруйновані оселі. Більшість з тих, чиї очі бачили війну не з новин, впевнені: відновлювати тривожну зону їм доведеться самостійно. «Так, у нас тепер є світло і вода, але скоро ж зима і незрозуміло, чи буде тепло. Не кажучи вже про будинки, розгромлені через бомбардування. Ми поки не помітили ніяких спроб від властей їх відбудовувати», — кажуть в один голос місцеві.

Хліб є, а за м’ясом — з ранку

Городок Дебальцеве, в 70 кілометрах від Донецька, українська армія зачистила 29 липня. Вдалося побувати в населеному пункті в перший тиждень після звільнення. На під’їздах видніються блокпости нашої армії, а в самому Дебальцеве — місцеві жителі, які не могли повірити, що у них, нарешті, мирне небо.

«У нас залишилося багато проблем. Наприклад, транспорт. Дороги розбиті, всюди сліди від снарядів. З великих міст, на зразок Луганська та Донецька, до нас і від нас, ясна річ, нічого не їздить. Але на таксі, за тисячу-півтори гривень, у Дебальцевому можна доїхати з Харкова (відстань — 260 км)», — розповідає місцевий житель Григорій.

Сьогодні особливих проблем з провізією у городян немає: хліб завозять щодня, ковбаси та м’ясо — раз на кілька днів, але обіцяють частіше, адже цю продукцію дуже швидко розбирають. У звільненому місті знову працює великий продуктовий магазин. Зараз тут продають овочі, фрукти, соки, алкоголь і хліб. З молочком, сиром і ковбасами туговато — вибір невеликий, і найкраще приходити за покупками з самого ранку.

«Поки в місті були сепаратисти, ми мали серйозні проблеми з продовольством. Їжі практично не було. Люди кажуть: коли в Дебальцеве заходила українська армія, деякі місцеві виносили залишки продуктів з маркету. Військові просто закрили на це очі, не розстрілювати ж за те, що нас стільки часу морили голодом», — продовжує житель містечка Григорій.

На ринку в Дебальцеве снаряд влучив у великий торговий ряд. Тепер в містечку великі проблеми з будматеріалами та побутовою хімією. «Скажіть, а чи реально в Дебальцеве купити газовий балон?» — Питає у продавця вцілілого магазинчика побутової хімії волонтер Іван Звягін. «Все згоріло під час бомбардування. У нас немає навіть цементу, щоб люди почали відбудовуватися. Сподіваємося, скоро завезуть», — відповідає Звягіну продавець.

У продуктових рядах ринку в Дебальцеве тільки й розмов про звільнення. Волонтерську машину з червоними хрестами люди зустрічають добродушно, з радістю підказують дорогу. «Світло є і це вже добре. Продукти стали частіше завозити і цьому ми теж раді. А будинків у нас розбитих не так вже й багато, люди тут з руками — самі собі допоможемо. Головне, щоб не було війни», — кажуть на ринку люди.

«Боїмося замерзнути взимку»

Відходить від боїв і колишній центр сил сепаратистів Слов’янськ. У місті працюють продуктові магазини, відновлені світло та водопостачання. У передмістях Слов’янська — Миколаївці та Семенівці — теж все потихеньку повертається на круги своя. Правда, місцеві не вірять, що влада буде відновлювати їх зруйновані оселі.

«Мені 48 років, я народилася і виросла в Слов’янську. В наш будинок потрапив снаряд, він все знищив. У нашій двоповерхівці була моя квартира і квартира мого брата, жили з родинами. А тепер ми хто? Ми бомжі. Будинок відновленню не підлягає і надії на те, що будуватимуть нові квартири, особисто у мене немає. Хоча, звичайно, ми дякуємо Богу, що все заспокоїлося, можна не сидіти в підвалах і не бігти з рідних місць», — розповідає жителька Семенівки Галина Мягкова. У ще одному передмісті Слов’янська, Миколаївці, теж не чекають, що їхні будинки відбудують. Багато хто почав, що можливо, лагодити сам: забивають дошками зруйновані криши, роблять нові кладки стін.

Місцева жителька Світлана Стрельцова залишилася з трьома дітьми на руках — чоловік жінки загинув 3 липня, коли в під’їзд їхнього будинку потрапив снаряд. «Якщо говорити про відновлення, то на це ми, звичайно, особливо не сподіваємося. Зараз з доньками живемо у моїх батьків. Речами, медикаментами тощо, нам допомагають волонтери та знайомі люди. Молодшій — 11 років, школа, в якій вона вчилася, теж постраждала, так що ми вже перевелися в іншу. Про те, що навчального року не буде, ніхто не говорив, так що чекаємо осені. Світло і вода зараз є, але ми боїмося замерзнути взимку — хоч би встигли відновити опалення», — каже Світлана.

Діє обмеження на безготівковий розрахунок

З моменту звільнення Краматорська пройшло трохи більше місяця. Місто практично повернулося до колишнього життя. Тут працюють лікарні, а школи і садочки готуються приймати дітей у новому навчальному році. Спокійно можна зняти гроші в банкоматах, відкриті ринки, магазини, відновлюють роботу банківські відділення. Але залишилися і деякі обмеження. У великих супермаркетах Краматорська діє ліміт на безготівковий розрахунок — карткою можна розрахуватися на суму до 800 грн. Касири кажуть: це через особливості POS-терміналів, але місцеві запевняють, що таким чином влада стежать за пересуванням коштів в Донбасі.

Тим часом, триває протистояння сил АТО і ДНР за найбільше місто регіону — Донецьк. Події останніх днів показують, що Донецьк, швидше за все, не буде «стертий» з карти артилерією як це відбувається з Горлівкою або Луганськом.

У той же час, поставки ліків в Луганськ стали неможливі, а більшість аптек в місті закриті. При цьому в обласній лікарні залишається близько 80 поранених і працює лише один аптечний пункт в місті.