Займаючись розведенням дощових черв’яків, можна органічні відходи за короткий термін переробити в біогумус. Компост дозріває швидше і дає велику кількість біогумусу для вирощування чистих від нітратів та інших шкідливих речовин фрукти і овочі і отримувати біомасу черв’яків на корм птиці або для реалізації на підгодівлю риби.

У дощових черв’яків багато розчинного кремнію, якого не вистачає рослинам, тваринам і людині. При зникненні дефіциту кремнію рослини стають більш стійкими до вилягання, підвищується урожай і його якість, поліпшується самопочуття людей.

Вважається, що «дикі» дощові черв’яки мало плодовиті і схильні до подорожей в пошуках їжі і партнера. Їх у нас в природі налічується 97 різних видів, але лише частина придатна для отримання біогумусу, і які вирішили зайнятися цією справою. Тому краще пошукати і придбати на розведення спеціальних, поліпшених селекційною роботою дощових черв’яків.

Такий черв’як зазвичай «домосід», при наявності їжі не розповзається і крупніший. Вважається, що за добу одна особина переробляє біомасу, що дорівнює його вазі. З тонни гною черв’яки виробляють 600 кг біогумусу і до 100 кг білкової біомаси власного тіла.
Кормом можуть бути будь-які органічні речовини — гній, солома, трава, опале листя, гілки дерев, тирса, гичка, відходи кухні і навіть папір і картон. Однак органіку для черв’яків бажано підготувати, склавши в купи, і витримати, поливаючи водою, щоб почався процес ферментації, що супроводжується сильним нагріванням. Так як хробаки не люблять кислого середовища, при укладанні куп масу бажано опудрювати вапном або доломітовим борошном.

При високій концентрації аміаку черви починають гинути, тому корм після ферментації бажано використовувати остиглим. Гній кроликів придатний для вермикультури через 5-10 днів, а великої рогатої худоби — через 5-6 місяців.

Добре, якщо заготовки для компосту стануть кормом для дощових черв’яків. Тоді готовий компост представлятиме чорну, однорідну масу. Щоб швидше розмножити дощових черв’яків, можна скористатися ванною, бетонним ящиком, кам’яним жолобом.

Хробаків можна розводити на грядці розміром 2х1 м, а також в ящиках на балконах, в підвалах, на полицях гаражів. У темних приміщеннях необхідно хоча б слабке освітлення. Неприємний запах субстрату зникає через 2-3 дні.

У ложі поміщають 40-50 см компосту і випускають приблизно 1500 особин черв’яків (близько 300г), які можна набрати на добре збагаченій гноєм грядці, старій купі гною, компостній ями. За рік ложе здатне переробити тонну або більше органіки.

Через кожні 2-3 тижні черв’якам необхідно додавати їжу, підкладаючи нові порції компосту шаром 15-20 см. Живуть і живляться черви в основному в цьому верхньому шарі. За літній сезон кількість черв’яків може збільшитися в 20-50 разів.

Активність і здатність розмножуватися у дощових черв’яків в природних умовах відбувається навесні, влітку і ранньої осені. В теплицях, підвалах та інших опалюваних приміщеннях черви активні цілий рік. На зиму, оберігаючи черв’яків від промерзання, зверху прикривають ложе шаром 40-50 см компосту, а з інших боків таким же шаром грунту або іншими матеріалами. Можна зберігати їх в фруктових ящиках в погребі чи на полиці гаража.

При розведенні черв’яків в саду, на присадибній ділянці їх легко підтримувати в високоактивні стані шляхом додавання корму, що містить навіть грубі субстрати — картопляні, овочеві, фруктові очистки. При нестачі корму черви розповзаються в пошуках їжі і в хід може піти будь-яка загнила деревина (дрова, колоди будівель та інше).

Черви переробляють органічну масу, пересуваючись поступово зверху в низ. Для захисту від кротів і мишоподібних гризунів розплідник або ложе прикривають зверху дрібнопористою металевою сіткою або ялиновим гіллям. Коли купа стане занадто високою, черв’яків переносять на нове місце.

Для цього черв’яків кілька днів тримають на голодному пайку і додають зверху шар злегка перепрілого гною, товщиною 5-7 см. Через кілька днів його знімають і переносять на нове ложе, повторивши операцію ще 2-3 рази. Черв’яків від гумусу можна відокремити на ситі з віконцем 2 мм. Частина черв’яків забирають на розведення, частина з біогумусом вносять при перемішуванні у верхній шар грунту, а надлишки використовують на корм птиці або на підгодівлю риб. Періодичність відбору черв’яків 45-60 днів. За рік з 1 кв.м можна отримати 12-18 кг дощових черв’яків.

У дощових черв’яків, якщо уважно придивитися є спина і живіт (більш плоский і менш яскравий), є загострена голова і завжди темніше голови хвіст, до того ж хвіст злегка сплюснутий. Ходи для себе, тобто норки, черв’як «пробиває» своєю головою. Якщо грунт твердий, черв’як буквально «проїдає» собі дорогу. Опорами хробакові служать щетинки, наявні на кожному його «кільці». Їжею черв’якам служить органіка, тобто рослинні і тваринні залишки.

Вони подібно курям заковтують піщинки, щоб краще подрібнювати свій корм. Свіже листя черви затягують в норки за черешок і змочують рідиною, що містить ферменти. Хлорофіл при цьому темніє, тканини листа стають м’якими і легше заковтуються разом з частинками грунту.

Прокладаючи для себе ходи, вони роблять їх навіть в глинистому грунті, тим самим сприяють проникненню туди повітря, води і грунтового розчину. По прокладених ходам вони переміщують органіку, переробивши в біогумус, залишають родючу масу у вигляді маленьких грудочок, що складаються з перегною, кальцію, багатою мікрофлори, що активно стимулює ріст коренів.

Великих зовнішніх відмінностей між біогумусом і компостом, отриманим звичайним способом — немає. Біогумус що виробляється дощовими хробаками має зернисту структуру, стійкий проти дії води, в ньому в десятки разів більше корисних для рослин речовин. Поживні речовини в ньому добре збалансовані по азоту, фосфору, калію і мікроелементам.

Все поступово розчиняється і використовується рослинами. Володіє біогумус і бактерицидними властивостями, містить біостимулятори і ферменти. Внесення біогумусу в грунт або накопичення в ньому при активній життєдіяльності черв’яків веде до підвищення врожайності на 50-70%, причому весь урожай відповідає строгим санітарно-гігієнічним нормам.

Під мульчею з трави, соломи, старого листя дощові черв’яки добре ростуть і розмножуються весь теплий період. Високі температури і сухість повітря вони переносять погано і часто гинуть. Не переносять вони перезволоження і після дощу вибираються на поверхню, через що їх і назвали дощовими.

Вони болісно реагують на мінеральні добрива, що вносяться в грунт у вигляді сухих або рідких підгодівель. Краще мінеральні добрива закладати в грунт у вигляді органно-мінеральної суміші або вносити не більше 35-40 г одного компонента на 10 літрів води. Можна перейти і на комплексне нешкідливе для коренів рослин і всіх грунтових мешканців добриво AVA.

Живе основна маса дощових черв’яків 3-6 років, деякі особини дотягують до 10 років. Дощові черв’яки — гермофродіти, тобто мають і жіночі і чоловічі системи. Починаючи з 90-го дня життя при температурі 19- 20 градусів, одна пара черв’яків за календарний рік дає до 300 тисяч молодих особин, дорослими стає 20-25%, які через 3 місяці після появи приступають до розмноження. Відтворення собі подібних перевищує 1000 раз і велика здатність швидко нарощувати біомасу. З тонни органіки вони дають 600 кг біогумусу.

На початку перебудови з’явилося і у нас в краї чимало ентузіастів вермикультури, тобто отримання біогумусу за допомогою дощових черв’яків. Завезений був каліфорнійський червоний черв’як, як найбільш продуктивний. Розведенням займалися з метою виробництва товарної продукції. Попит на той час був набагато нижче бажаного на біогумус, швидко зникли бурти дешевого гною, впали доходи і ідея задихнулася на корені.

Після спроб розведення червоного каліфорнійського хробака для виробництва біогумусу в наших умовах виявилося, що й наші дощові черв’яки, що мешкають в природі, не так вже і погані, якщо створити їм необхідні умови. З’явився гібрид червоного каліфорнійського хробака із звичайним дощовим. Живе він довше звичайного, до 16 — 17 років, цілком придатний для розведення та вирощування.

За допомогою дощових черв’яків можна очищати забруднені грунти від радіонуклідів, важких металів, залишків пестицидів і нафти. Гною від 5 голів великої рогатої худоби вистачить на 2 га, а біогумусу з цього гною на цілих 10 га. Вермикультура може застосовуватися в овочівництві, картоплярстві, плодівництві та квітникарство, дає швидкий і відчутний господарський та екологічний ефект у вигляді зростання врожаю, підвищення його якості.

Так само для отримання ефективних кормових і лікувальних засобів з черв’яків для своїх цілей садівниками і городниками і при виробництві товарної продукції на реалізацію фермерами, рибалками та іншими товаровиробниками для перетворення органічних відходів в корисні для сільськогосподарського виробництва речовини.

Дози внесення залежать від вмісту поживних компонентів, від виду культури, віку, і потреби в них рослин, стану грунту, наявності в ньому гумусу. Використовують зазвичай біогумусу 10% від потрібної маси гною.

Біогумус можна рівномірно розподіляти по поверхні грунту з подальшим закладенням розпушуванням або вносити в рядки і лунки при посівах і посадках.

З цією ж метою інтерес може представляти і зоокомпост, який можна отримувати зі звичайного пташиного посліду за допомогою личинок мух. За 7 діб личинки переробляють послід в сипуче, слаболужне добриво без нітратів, що не має запаху. Воно в 1,5-4 рази більше містить легко розчинних поживних речовин, ніж звичайний гній.

Внесення зоокомпосту під картоплю збільшує урожай на 25-40% порівняно з внесенням повного комплексного добрива. Дворазова підгодівля цим добривом капусти дає прибавку до 200 кг з сотки, підвищується урожай і інших культур. Але займатися виробництвом зоокомпоста краще подалі від житла, ферм та інших місць, де можуть докучати мухи.

Н. ОСТАПЧУК, агроном.