Лунатизм (сомнамбулізм, ходіння уві сні), незважаючи на свою багатовікову історію, як і раніше залишається одним з найзагадковіших і маловідомих явищ психіки. Раніше тих, хто ходить уві сні вважали якщо не душевно хворими, то вже точно не від світу цього. Тому що «сей» світ прокидався і оживав з першими сонячними променями, а цих піднімав з ліжка холодний білий світ Місяця. Чим саме він їх зачаровував, змушуючи здійснювати деколи найбезглуздіші вчинки, невідомо нікому, включаючи самих «місячних» людей, бо прокинувшись, вони своїх нічних пригод абсолютно не пам’ятають.

Термін лунатизм походить від латинського lunaticus — божевільний, а той, в свою чергу, від латинського luna — місяць. Періодично ходять у сні приблизно 2,5% населення земної кулі.

Сучасна фізіологія пояснює це як порушення нормальних взаємин між процесами збудження і гальмування, які постійно протікають в корі головного мозку. Гальмування під час сну може бути неповним: в мозковій корі залишаються якісь діючі острівці, сторожові осередки. Ходіння уві сні — одна з форм такого неповного сну, коли одні ділянки кори «сплять», а інші «прокинулись». Причому гальмуванням охоплені ті відділи, які керують свідомою діяльністю, а збудженими залишаються коркові і підкіркові частини мозку, що відповідають за рухові функції. Тому і стає можливою несвідома рухова діяльність (рухове збудження).

«Ситуації, коли під час ходіння уві сні люди заподіюють собі шкоду, порівняно рідкісні, — розповідає лікар-психіатр, доктор медичних наук Олег Чабан. — Зазвичай вони ходять по кімнатах, здійснюють якісь не завжди логічні, але, загалом, нешкідливі дії, і потім або повертаються у своє ліжко (без проблем знайшовши дорогу навіть із закритими очима), або влаштовуються «досипати» в якомусь-то іншому місці. І навіть потрапивши в складну ситуацію (наприклад, опинившись на карнизі) у сновиди якмс притаманні тваринні почуттям самозбереження більше шансів вижити там, де нормальна людина вже давно б загинула. Але потрібно пам’ятати, що сомнамбулізм — це не хвороба, а тільки прояв якогось з вельми широкого спектра станів і захворювань — від звичайного перевтоми до патології. І залежно від того, що стоїть за нічними прогулянками, з людиною можуть відбуватися різні речі».

Статистика стверджує, що у четвертій частині сновид один або кілька членів родини мають такі ж «нахили».

Недавно генетичній схильності до лунатизму було знайдено наукове підтвердження. Група доктора Клаудіо Бассетта з Цюріхського університету визначила, що у половини обстежених ними пацієнтів присутній певний генетичний маркер, пов’язаний з імунною системою.

Як показали швейцарські вчені, у людей, які страждають на лунатизм, в геномі дуже часто присутня особлива форма одного з генів гістосумісності (HLA), що отримала назву HLA-DQB1. Так, з 60 обстежених фахівцями хворих цей ген присутній у 15, тоді як з 60 здорових людей його носіями виявилися тільки 6 чоловік.

Можливо, вже в найближчому майбутньому цей генетичний маркер будуть широко використовувати в діагностиці сомнамбулізму.

А поки точки над «і» в діагностиці станів, що викликають сомнамбулізм, повинен ставити лікар-психіатр або психоневролог.

«Причини такого стану можна умовно розділити на дві групи — невротичні та психотичні, — каже Олег Чабан. — Про перші говоримо тоді, коли «напади» ходіння уві сні пов’язані з періодами тривоги, стресів, розумового та емоційного перенапруження. У дітей це часто відбувається в період підготовки до іспитів. А буває, людина (частіше — дитина) так сильно прагне контролювати свою поведінку днем, що вночі їй доводиться розслаблятися моторним збудженням чи говорінням у сні. Про психотичні причини говоримо в разі виявлення у людини епілепсії або патології. Є в психіатрії поняття — психічний автоматизм. Це еквівалент органічного ураження мозку або епілепсії, коли людина на якийсь час «відключається», тобто виконує з відкритими очима дії, про які потім і не згадає. Людина може сісти в поїзд, через добу опинитися в іншому місті і тільки потім «прозріти». Причому, як саме вона опинилася в цьому місті, вона так і не згадає.

А взагалі, психіатрам відомо багато випадків, коли психічна патологія, раніше мирно дрімала глибоко в мозку людини, вперше заявляла про себе саме епізодами лунатизму. При обстеженні лікар призначає електроенцефалографію, яка, реєструючи біоструми мозку, визначить, чи немає в ньому судомної готовності. Можливо, знадобляться додаткові обстеження, щоб виключити органічні ураження мозку. Особливо це важливо в дитячому і підлітковому віці, коли серйозні психічні розлади ще не проявляються, і лише окремі ознаки — заїкання, говоріння уві сні, нічні кошмари, ходіння уві сні, можуть бути передвісниками хвороби. Але одноразового обстеження тут буде недостатньо, потрібна картина в динаміці, хоча б протягом місяця. Лякатися обстежень не потрібно. Найчастіше ходіння уві сні має тимчасовий характер і проходить саме по собі з усуненням провокуючою його ситуації — стресу, напруженості.

Будити або не будити?

Для профілактики сомнамбулізму лікарі рекомендують насамперед відрегулювати режим сну. Найчастіше цим розладом страждають діти, а тому батьки повинні виконувати кілька правил.
Лягати спати і прокидатися дитина повинна в один і той же час.

Після семи вечора потрібно скасувати всі активні ігри та інші заняття. Краще почитати цікаву, але не страшну книжку або зробити щось по дому. Можна помалювати, зшити ляльці плаття або щось майструвати під негучну мелодійну музику. Добре провести вечір в спокійній бесіді з батьками.
Вечеря повинна бути не пізніше, ніж за дві години до сну.

У щоденному раціоні має бути присутнім достатня кількість фосфору (творог, яйця, риба) і заліза (гречана каша, печена антонівка, яєчний жовток, яловича печінка), а також вітаміни, особливо групи В і С.

Перед сном корисно погуляти на свіжому повітрі.

Можна запропонувати дитині заспокійливий рослинний збір. М’яту, пустирник, мелісу, валеріану, польовий хвощ, хміль запарити і давати дитині склянку відвару протягом дня рівними порціями. Можна купувати готові заспокійливі збори в аптеці.

Якщо у дитини немає парадоксальною реакції на валеріану (деяких вона збуджує), можна рекомендувати інгаляції настойки цієї трави. Потрібно зробити по 10 вдихів кожною ніздрею.
Дуже корисні при порушеннях сну заспокійливі хвойно-сольові ванни.

Над ліжком добре підвісити мішечки з тканини, наповнені седативними травами — лавандою, м’ятою, звіробоєм і мелісою. Їх запах заспокоює і допомагає заснути.

Кімната, де спить дитина, повинна бути добре провітрена.

Перед тим, як укласти малюка спати, закрийте штори — місячне і будь-яке інше світло може порушувати сон, та й освітлювана холодним світлом Місяця кімната може здатися малюкові незнайомою і страшною. Якщо дитина просить не гасити нічник, послухайтеся її.