Святослав Вакарчук: «Сподіваюся, ніколи не доведеться займатися політикою»

Подивитись всі дописи у розділі: Новини музики. Розміщено: 07.12.2014 в 7:30.
Святослав Вакарчук: «Сподіваюся, ніколи не доведеться займатися політикою»
Святослав Вакарчук в Інституті східних мов і культур INALCO перед зустріччю зі студентами

Відома українська рок-група «Океан Ельзи» 2 грудня виступила з концертом в паризькому залі Cabaret Sauvage. Більшість глядачів були українці. Деякі прийшли з українським прапором, розфарбували обличчя в жовто-блакитний колір, дівчата були одягнені в народні вишиванки. Концерт відкрився піснею «Вставай!», яка для багатьох стала гімном революції «Євромайдан».

Після виступу, коли група вже покинула сцену, зал виконав гімн України. Соліст гурту Святослав Вакарчук в інтерв’ю розповів про те, якою стала Україна через рік після революції, як йдуть справи з концертами в Росії, і чому він більше не хоче йти в політику. Святослав Вакарчук вважав за краще говорити українською мовою.

— Група «Океан Ельзи» виступала зі сцени Майдану в 2004 році, а також у минулому році під час «Євромайдану». Вас багато хто називає «співаком революції». Пройшов вже рік з початку протестного руху. На ваш погляд, якою стала Україна?

— Рано ще робити висновки. Я сподіваюся, що люди зробили правильний вибір, коли вийшли тоді на площу, щоб змінити вектор розвитку країни. Я думаю, що потрібно, щоб пройшло ще ціле покоління, щоб ми це зрозуміли. Але цей вибір був усвідомленим. Поки мені здається, що від того, що трапилося, виграло суспільство, тому що воно стало більш відповідальним. Але було багато побічних ефектів, багато жертв. Мені б хотілося, щоб ці побічні ефектів не превалювали над позитивним результатом, бо інакше буде дуже боляче, що ці жертви були даремні. Історія дуже жорстока. Вона не терпить помилок, тому зараз потрібно бути дуже сконцентрованим і обережним.

— Коли ви співали на Майдані пісню «Вставай», сотні тисяч українців співали разом з вами. Це був дуже сильний момент. Які у вас були відчуття?

— Мені було дуже приємно. Для мене це була велика честь.

— Ви в 2004 році теж активно брали участь у Помаранчевій революції. Багато українців були розчаровані її результатами. Ви поділяєте це почуття?

— Розчаровується той, хто нічого не робить, той, хто чогось чекає. Це як дивитися футбол і бути розчарованим, що твоя команда програла, але футболіст не розчарований, він може бути засмучений, але він завжди знає, що це його робота. Я не спостерігач процесу, я його учасник, тому я не розчарований.

— Що повинна зробити нова влада, яка прийшла після «Євромайдану», щоб виправдати надії українців?

— Я б не ставив так питання. Не повинно бути влади, яка виправдовує надії. Я думаю, що українці самі повинні зробити все, щоб свої надії виправдати. Тоді і влада буде нормальною.

— Тобто, потрібно залучати громадян до процесу побудови держави?

— Абсолютно. Так, як це відбувається у всіх цивілізованих країнах. Я думаю, що так відбувається скрізь. Чекати від влади того, що вона буде доброю, тому що ти її вибрав, це наївно, безвідповідально, інфантильно. Необхідно уважно вибирати владу, контролювати її, а якщо вона не справляється, то міняти її, а найголовніше, потрібно самому щось робити для своєї країни.

— Ви вважаєте, що з «Євромайданом» українці усвідомили свою силу, що можуть впливати на владу?

— Ви думаєте, Велика французька революція дала це французам? Я думаю, що ми через 200 років дізнаємося відповідь щодо України.

— Будемо сподіватися, що дізнаємося раніше. Яку роль український рок в особі «Океану Ельзи» зіграв у двох українських революціях в 2004 і 2013 роках?

— Я не знаю. Мені складно сказати. Я ходив на «Майдан» не тому, що я рок-музикант, а тому що я — громадянин України. Був би я професором біології чи священиком, я б все одно це зробив.

— Тим не менш, складно недооцінити роль групи «Океан Ельзи» в революції.

— Я не високої думки про себе. Ми були одними з багатьох, хто був там, і виконали своє завдання. Звичайні українці, особливо ті, які жили і ночували в наметах, багато віддали свого життя. Вони зробили набагато більше.

— Після цієї революції вам не хотілося йти в політику?

— Мені ніколи не хотілося залишати ту діяльність, якою я займаюся. Часто політика стукала в мої двері. Один раз у мене вже була така можливість, але цей досвід не був цікавим і приємним. Точніше, він був цікавим, але не приємним. Якщо все буде складатися добре, сподіваюся, ніколи не доведеться зайнятися політикою.

— Чому вам тоді не сподобалося? Нагадаємо, ви були депутатом в 2007-2008 роках від партії Віктора Ющенка «Наша Україна — Народна самооборона».

— Моє улюблене заняття — писати пісні, займатися творчістю. У мене не те що не було часу, а не залишалося енергії та натхнення. Це найгірше. Мені здається, бути рок-музикантом краще, ніж іти в політику.

— Як ідуть справи з вашими концертами в Росії? З березня місяця всі концерти туру «Земля» були скасовані.

— Поки у нас немає концертів у Росії. На це є різні причини, я не хочу навіть вдаватися в подробиці. Ми філософськи підходимо до цього питання. Як казав Соломон, все проходить, і це пройде.

— Вас не дратує те, що ви не можете наживо виконати свої пісні перед російськими любителями вашої творчості? Їх, насправді, дуже багато.

— У них є радіо, телебачення, інтернет. Ну, так вийшло. Наші фанати мають можливість бачити нас по всьому світу від США до Казахстану. Рано чи пізно ми до них приїдемо.

— Як ви ставитеся до таких акцій, коли російські діячі культури підтримали дії російського президента щодо приєднання Криму. Культура повинна залишатися поза політикою?

— Я думаю, що це особиста справа кожної людини. Я вважаю себе вільною людиною. Як хочу, так і роблю. Я не буду вказувати іншим, як їм поступати.

— А Україна повинна забороняти в’їзд ряду російських діячів культури?

— Я вважаю, що забороняти комусь щось, коли людина не порушувала законів, є неправильним кроком і контрпродуктивним, бо тільки посилює увагу. Я взагалі проти формальних заборон, обмежень. Глядач повинен голосувати тим, що він не купує квиток. Якщо ніхто не купить квитки, музикант не приїде. Говорити, що ми йдемо в Європу, а потім робити такі заборони, це подвійні стандарти.

— Які у вас відчуття, коли ви приїжджаєте в Париж? Які враження у вас від цього міста?

— Париж — романтичне місто, одне з найкрасивіших міст, які я бачив. Мене він дуже надихає. Мені подобається сюди приїжджати, але я навряд чи міг би тут жити. Він як музей. Нехай мене пробачать парижани, я віддаю перевагу Лондону.

Олена Габрієлян

Інші статті по темі:

Обговорити статтю на форумі



Loading...
©  Новини України на Rivnist.In.Ua - незалежний погляд на новини в Україні та світі, зокрема: політика, суспільне життя, економіка, кримінал, події, спорт, культура.  2010-2015