Майже всі коренеплоди – буряки, морква, редька, петрушка, пастернак, селера — дворічники. У перший рік рослина формує коренеплід і розетку листя, а на другий стрілкує, цвіте і дає насіння. За певних умов квітконоси можуть з’являтися і в перший рік росту, про що буде сказано окремо.

Відбір висадків

На перший погляд, все ніби зрозуміло. Відібрати кращі коренеплоди, зберегти їх, а навесні висадити в грунт. Все це так. Але у відборі насінників є певні особливості, які потрібно знати, щоб не припуститися помилок.

По-перше. На висадки слід відбирати не тільки більші і кращі, але й прямоконусні коренеплоди, без відростків і розгалужень, з правильно очищеною головкою-розеткою. Вона не має бути зрізаною чи пошкодженою, а черешки листків зрізують на третину. Кращі стрілки-квітконоси дають центральні бруньки розетки. Отож, насінник повинен мати великий плід і малу головку. Бокові бруньки теж дають квітконоси, але насіння на них дрібне.

Друге, що важливо простежити, це —чистота сорту. Адже майже всі коренеплідні рослини перехреснозапильні. Можливі гібридні мутації. А вони, як відомо, сортові ознаки не успадковують.

Ще одна особливість —зберігання, прогрівання та пророщування насінників. Краще зберігати насінні коренеплоди у вологому піску за пониженої температури (плюс 1—2*С), а за місяць до висаджування в грунт прогріти їх на повітрі чи й на сонці, поки наклюнуться бруньки. Потім коренеплоди складають вертикально і витримують 10—12 днів за температури плюс 18—20*С, поки паростки сягнуть 2—4 см. Після цього їх можна висаджувати на плодоношення.

Висаджування в грунт

Буряки, редьку, моркву та інші коренеплоди для одержання насіння висаджують на грядки або окремими рослинами. Перед цим освіжають зріз кореня. Доречним є висаджувати рослини на насіння з дотриманням термінів посадки згідно місячного посівного календаря.

Грунт під висадки потрібно ретельно підготувати. Глибоко перекопати, удобрити, він має бути розпушеним, без каміння і твердих грудок, які потім обминатиме коріння, уповільнюючи ріст. Глибина садіння коренеплодів така, щоб розетка знаходилася на рівні поверхні грядки, а зверху слід насипати горбик землі. Відстань між окремими висадками довільна, а на грядках — від 45 до 70 см, залежно від культури.

Зважаючи на те, що більшість коренеплідних рослин перехреснозапильні, на грядці чи поруч треба мати сорти-запилювачі. Їх вирощують так само з висадків, а насіння збирають залежно від цінності сорту.

Певну особливість має вирощування насіння редиски. Це — теж коренеплід, але однорічник. Редиска стрілкує й утворює квітконоси після того, як дозріють плоди.
Рослини відцвітуть і зав’яжуть плоди-насінини. Але це не те, що треба. Таке насіння дає виключно стовбури.

Щоб виростити насіння редиски, маточні рослини слід пікірувати. Для цього кращі коренеплоди підкопують, витягують із землі, обрізують на третину стрижневий корінець і настільки ж вкорочують листкові черешки.

У грунт маточники висаджують зразу після проведення цих операцій, щоб не прив’яли. Насінники потрібно добре полити. Через кілька днів з’являться стрілки, які дадуть насіння редиски, що не стрілкуватиме в період вегетації. До речі, це насіння після нетривалого періоду природної стратифікації можна використати як для осінньої, так і підзимової сівби редиски.

Догляд за маточниками

Як і товарні культури, маточники потребують ретельного догляду. На першій фазі росту це прополювання бур’янів і розпушування міжрядь чи гнізд. А далі — підв’язування до кілків чи на шпалери стрілок-квітконосів, поливання у спекотну погоду, підживлення місцевими та мінеральними добривами, додаткове запилення квіток тощо.

Певну увагу слід приділити захисту насінників від шкідників та хвороб, а також від градобою. Адже можна докласти багато праці і не мати користі, якщо припуститися тут невеликого промаху, скажімо, не обприскати насінники чи недбало підв’язати.
Оскільки різні насінники, зокрема стручкові, визрівають не рівномірно, збирати насіння треба вибірково, в міру його достигання. А буряки обмолочувати, коли підсохнуть дві третини клубочків.

Тут хотілось би зауважити таке. Часто на буряках, та й на редьці чи інших коренеплідних рослинах влітку з’являється так звана цвітуха. Рослина за певних природних умов і біологічних змін викидає насіннєву стрілку уже в перший рік росту й розвитку. На цих квітконосах, якщо їх не пасинкувати, достигає насіння. Зовні воно ніби нічим не відрізняється від справжнього — дворічного. Але таке насіння практично не годиться для сівби. Воно дає такі ж стовбури, як рослини материнської форми. Тому цвітуху неодмінно слід пасинкувати або й зовсім видаляти цвітушні рослини. З них користі ніякої: плід невеликий, твердий, ликуватий, словом, неякісний. Зате на базарах насіння цвітухи продають дешево…

Сорти коренеплодів

Зараз їх багато. Але перевагу, на мій погляд, слід віддавати районованим, випробуваним сортам коренеплідних рослин, щоб бути впевненим у цінності насіння.
Насамперед про буряки. Різновидів цієї культури кілька: цукрові, столові, кормові. Городників, зрозуміло, більше цікавлять столові буряки. Кращі сорти тут — Бордо 237, Носівський плоский, Раннє диво та ін. Для їжі, зокрема в селах, нерідко використовують кормові буряки. Вони бувають червоні, рожеві, рябі, жовті (Екендорфські жовті) тощо. Кращими з-поміж них все ж вважаю сорти Ідеал полтавський, Переможець та Перегіс.
Моркви існує більше десяти сортів. Але з районованих перевагу частіше віддають Нантській харківській, Шантене сквирській, хоч є цінніші щодо вмісту каротину, заліза та мікроелементів сорти.

У Хмельницькій, Чернігівській та в західних областях України поширена ріпа. Це теж коренеплід, схожий на редьку, а в кормовій культурі — турнепс. Кращі сорти ріпи — Міланська фіолетова і Петрівська.

Сорти редьки зимової — Сквирська кругла чорна та Сквирська біла, а також Одеська 5, Сударушка. Інші сорти, зокрема на Поділлі, не районовані.

Досить широкий сортимент редиски. Але більше поширені сорти: Рубін. Червона з білим кінчиком, Льодяна бурулька, Базис тощо.

Петрушка культивується переважно звичайна листкова та кучерява. Цукрова, Урожайна. На Поділлі ці сорти — рідкість.

Щодо пастернаку, селери та інших коренеплодів, то тут теж е певні районовані сорти, які дають добрий урожай і шановані господарями.

У моєму переліку сортів коренеплодів немає рослин зарубіжної селекції, зокрема голландських та сумісних фірм, які торгують насінням. Це не випадково. До голландського насіння, як і до привезеного з півдня, у мене критичне ставлення. І ось чому.

Україна і Голландія знаходяться майже на одній північній широті. А ось по Грінвичу різниця у 4—5 меридіанів. Це означає, що інтенсивність сонячного світла, сума річних активних температур, період вегетації — дуже відрізняються, не говорячи вже про інші фактори, зокрема, рослини-запилювачі тощо.

Отож, щоб бути з овочами, зокрема мати добрі коренеплоди, слід відмовитися від рекламних ілюзій і братися за вирощування власного насіння кращих районованих сортів. Для цього потрібні бажання, наполегливість і господарська порядність та кмітливість. А рослини самі дадуть насіння. Треба лише вчасно посіяти чи посадити і добре доглянути їх. Тоді насіння буде своє, якісне, кращих сортів.

Тож бажаю успіху.

Г.А.Скорих, м. Вінниця