Костянтинівка знаходиться до зони бойових дій ближче інших міст. Але тут ніколи не рвалися снаряди і зараз тихо. Принаймні так було до трагедії, коли під колесами військової машини загинула дівчинка.

Смерть 6-річної Поліни Воронової перекреслила вистраждане взаєморозуміння між жителями Костянтинівки і військовими. Це розуміють і ті, й інші. Поки тихо, але це більше не мирне місто, взаємна ворожнеча явно є і в будь-який момент може вийти з-під контролю. Одна надія, що пройде час і люди пробачать.

Але поки не пробачили. Протестувати вголос побоюються, але ночами виходять на вулиці і перекреслюють намальовані на стінах синьо-жовті прапори. На те, щоб замалювати образливі написи, у комунальників чи то часу, чи то бажання немає.

Влада веде виховну роботу. З багатьма керівниками міських установ поговорили і попросили розуміння — не всі в армії такі, як солдати в тій машині. Обіцяли не спускати справу на гальмах і не покривати своїх.

Про це ж говорять і військові на вулицях. Їх, до речі, зараз майже не видно. Патрулі тільки на вокзалі і біля гуртожитків.

— Ми до цього випадку, ясна річ, негативно ставимося. У самих діти, — розповідали патрульні і надовго замовкали.

Офіційних висновків експертизи ще немає, але тут ні для кого не секрет, що люди в бронемашині були п’яні. Алкоголь — це взагалі ключове питання і головна проблема. Завозять фургонами, і все розмітають.

— Не продавати — і все тут! — Рубають долонями хлопці з автоматами.

— Та ви подивіться на себе! Як вам не продаси? — Заперечую.

Дивляться з щирим подивом. А як їх не боятися, коли вони в повній бойовій викладці, та ще й ходять групами. Таким в магазині не відмовляють.

— Подуріли ви, чи що? Кому я не продам? Солдатам? Та я їм продам і тільки спасибі скажу, якщо вони заплатять, — так реагують на розпитування продавці місцевих магазинів.

Та що гріха таїти, іноді люди й самі пропонують. Настрої в місті різні, не всі ще перейнялися проукраїнським духом, і тому пропонують спиртне військовим з таємним наміром — зараз вип’є, а потім почне буянити і зганьбить добре солдатське ім’я. Якщо він звик до армії пити, то і зараз не відмовиться.

— Значить, треба розвісити телефони комендатур по всьому місту. Побачив п’яного в камуфляжі або формі — дзвони, — слушною думкою розвиває пропозицію мій співрозмовник. — Але, звичайно, зараз вже нічого не виправиш. Це ж не те, що по п’янці один одного перестріляли. Коли БТРи починають давити дітей…

Солдати знову надовго замовкають.

— Перекреслити все … Люди звіром дивляться. А зараз нові до нас приїдуть, жовторотики. Вони і на війні, вважай, що не були. Будуть в окопах сидіти, від неробства маятися. Без діла погано.

— А нехай вчать особовий склад матчастини, — перебиває другий боєць. — Полігони є, боєприпаси теж. Стрільби треба проводити, працювати, щоб вся дурь з голови повилітала.

Мама дівчинки весь час плаче

Дівчинка загинула на центральній вулиці, на перехресті, найближчому до лікарні №5. Вдень і вночі там горять лампади, лежать квіти. Перш ніж наїхати на сім’ю, покалічити маму і вбити дитину, машина знесла стовп і світлофор. Тепер там стоїть регулювальник і зупиняє потік машин, коли йдуть діти — поряд дві школи і малечі багато.

Звідси рукою подати до лікарні, де лікують маму Поліни — Вікторію Ставцову. Її дочка загинула на місці, а у внучатого племінника, двомісячного немовляти, травм не було. Він випав з коляски разом з сумкою, завдяки щасливому випадку приземлився на неї, тому й не постраждав.

Вікторію в лікарню на каталці перевезли лікарі. У неї травмовані стегно і тазостегновий суглоб.

— Ми вивели її з шокового стану, наскільки це можливо, — розповіла нам головлікар лікарні Олена Руденко. — Потрібно відновитися, щоб провести операцію. Але була велика крововтрата, і це ускладнює справу.

Планується, що оперувати її будуть в Харкові — там більше можливостей, але це поки не обговорювали. Вікторія тільки плаче і майже не говорить ні з лікарями, ні з рідними. Чоловіка в неї немає, розлучена. До трагедії вона працювала в цукерковому цеху. Чи повернеться туди, невідомо.