Овочівництвом займаюся більше сорока років. Вирощувала різні культури, зокрема більш як сто сортів помідорів. Останнім часом захопилася огірками, хоча й помідорів висаджую чимало, але вже таких, що відповідають усім моїм вимогам.

Я передплачую багато спеціалізованих видань з проблем городництва і використовую їхні поради.
Від городників-любителів отримала багато насіння овочів та садивного матеріалу.

Хочу розповісти про огірочки, які побачила на грядці у свого знайомого. Він назвав їх «Моє захоплення». І справді, ці огірки мене зачарували. Невдовзі мала нагоду переконатися, що назва відповідає дійсності, хоча я й не знаю, хто її вигадав.

Огірки у знайомого були на шпалері, листям вони вкриті не дуже густо, але плодів чимало, і всі такі рівненькі, темно-зелені, дуже смачні, без гіркоти. І це у вересні.

Тепер про те, як я вирощую огірки.

Перший спосіб. Це коли висіваю пророщене насіння в грунт і накриваю плівкою приблизно 10—15 квітня (залежно від погодних умов). Так роблять багато городників.

А ось другий спосіб. У середині березня намочую насіння в слабкому розчині марганцівки, через 30 хв. промиваю, заторгаю у вогку ганчірку, потім у целофан і в тарілочці ставлю на сонячне підвіконня. Коли насіння накільчиться, висіваю його в теплиці, роблю ямки в грунті, висіваю по дві насінини в кожну. Формую луночки, щоб вода не утікала під час поливу.

Коли огірочки зійшли і вже мали по два справжніх листочки, я їх прорвала, гірший видалила, а в лунці залишила тільки по одній рослинці.

Підживлювала огірки в теплиці тричі: перший раз — мікродобривом, другий — збродженим курячим послідом, а втрете — мікродобривом.

Кілька разів полила слабким розчином марганцівки. Завжди поливала лише теплою водою.

Тільки-но у моїх огірочків виросло 5—7 листочків, я починаю готуватися до висаджування їх у грунт. Спочатку добре поливаю, щоб грунт наситився водою і корінці огірочків були в болоті, тоді під час пересаджування грудка землі з корінням триматиметься й не розвалиться, а рослина легко приживеться і не захворіє. На городі, де маю висаджувати огірки, натягую шпагат, щоб рядочки були рівненькі (потім зручніше ставити опори). Рядочки можна робити скільки завгодно, але я роблю їх один проти одного. Відстань між рядами — 2 м, а в рядку між рослинами — 35—40 см, довжина довільна. Треба подбати про те, щоб огірочки увесь день освітлювалися сонцем, не росли в затінку і добре провітрювалися. Тоді урожай гарантований.

Копаю ямки діаметром З0 см, глибиною на штик лопати. Половину землі висипаю поряд з ямкою, а ту, що в ямці, добре розпушую лопатою, насипаю дві пригорщі перегною, 100 г попелу та по чайній ложечці сульфату амонію і гранульованого суперфосфату. Додаю землю, що була зверху, і все добре перемішую. В цій суміш роблю луночку, щоб посадити в неї розсаду огірка.

Тепер про те, як я накриваю рослини. На початку і в кінці рядочка ставлю (забиваю) опори. В рядку теж: треба забити кілочки. Залежно від довжини рядка їх може бути декілька. Зверху прикріплюю поперечну планку, а по боках вертикальні навскіс до рейки. Каркас висотою 50 см готовий, можна пересаджувати огірки. Поливаю гарно ямки під каркасом, в які маю висаджувати. Беру маленьку дитячу лопатку, підважую саджанець огірка в теплиці лопаткою правою рукою, а лівою притримую землю і переношу дуже акуратно у підготовлені лунки на городі. Ставлю корінці з грудкою землі в ямки, легесенько присипаю з усіх боків землею, трохи ущільнюю її й одразу ж поливаю теплою водою з марганцівкою. Приживлюваність, як правило, стовідсоткова, тільки у перші 4—5 днів рослини вдень прив’януть, а якщо трапляється пересаджувати в дощ, то вони зовсім не хворіють. Я вважаю, що єдина трудомістка операція — пересаджування рослин. Та ще й різні видання пишуть, що огірки, як правило, не витримують пересаджування. Я ж користуюся таким способом вже багато років і жодного разу він мене не підвів.

Після садіння накриваю огірки старою плівкою. Моє накриття нагадує своєрідний «курінь». Огірочки опиняються знову ніби в теплиці, тільки мініатюрній. З одною боку плівку прикриваю землею, а з іншого — притискую дошками.

Коли минають холоди і огірочки вже не бояться ні вітру, ні сонця, знімаю плівку повністю, прополюю, підживлюю і мульчую землю стружкою. Під нею добре зберігається волога і не ростуть бур’яни.

Всю «арматуру», на якій трималася плівка, видаляю, а на її місце ставлю міцну опору для підв’язування центрального стебла і пасинків. На початку і в кінці рядків у мене капітально закопані труби, опори треба поставити і в рядку, а до них прикріпити горизонтальні патички, щоб до них підв’язувати рослими. Мені здасться, що у кожного городника є свої методи підв’язування огірків, особливо у досвідчених.

Я на своїх грядках випробувала багато різних способів вирощування. Садила в горщики — рослини витягувалися, а які ж хирляві вони були! Після висаджування в грунт довго «мучались», та й урожай не радував.

Висівала безпосередньо в грунт пророщене насіння, теж клопоту чимало: то не всі зійдуть, то зійдуть пізно, і поки діждешся від них врожаю, їх уже повно і плоди не здаються такими ласощами, як раніш.

Можливо, мій спосіб вирощування не досконалий, але роблю саме так і дуже задоволена результатами своєї праці, тому що маю належну віддачу. У сусідів тільки посходять огірки, а ми вже давно їх споживаємо.

За літо я підживлювала рослими чотири рази і тільки перебродженим курячим послідом, поливала раз на тиждень марганцівкою, а після дощу — теплою водою з лійки, тричі за сезон обробляла арцеридом, зривала плоди щодня, аби не переростали

Л.Г.Савицька, м. Васильків Київської обл.