Прийшов час українському селянству змінити свій імідж і довести, що жити в селі прибутково, модно, красиво і навіть сексуально. Можливо навіть так, як пропагують своїх аграріїв в Австрії створюючи щорічні фото-календарі на яких зображені реальні молоді фермери і фермерши.

Нова хвиля міграції з міста в село може зародитися в Україні

Серед країн з перехідною економікою Україна є однією з найбільш урбанізованих: частка сільських жителів становить 31%. Експерти вважають: кризовою тенденцією може стати кардинальна зміна урбаністичних переваг нинішніх городян. Можна очікувати, що типове уявлення про села «так чого тут ловити» трансформується у розуміння нових перспектив. Тенденція може переродитися в усвідомлений, а не вимушений рух економічно активних груп населення — як підприємців, так і найманих працівників — у сільську місцевість для формування там нових індустріально-аграрних поселень в різних форматах.

Назад до коріння

Як наголошується в дослідженні Василя Звягінцева і Марії Неуважаевої «Переселенці з міста в сільську місцевість: феномен «зворотної міграції», мова тут не йде про прилеглі до мегаполісів села та дачі, куди люди приїжджають на вихідні, а саме про осмислене вирішення жити і працювати в сільській місцевості.

Згідно з проведеним дослідженням, городян можуть «виштовхувати» в село як високі «вхідні фільтри» у місті — ціни на нерухомість, труднощі з пошуком роботи, висока плата за житлово-комунальні послуги тощо, так і аргументи позитивного характеру. Так, найбільше привабливі програми підтримки переселенців (наприклад, видача ділянки землі, субсидії на будівництво будинку) або нова перспективна робота в селі. Таким чином, міграційний потік ділиться на три групи: «програмні» переселенці (зазвичай програми полягають у видачі субсидій, підйомних коштів або пільгового кредитування на купівлю житла, землі, техніки, худоби), «втікачі» (які, за формулюванням авторів дослідження, живуть «не своїм життям, а життям, нав’язаним суспільством») і «шукачі якісного життя» (а це екологічно чисті продукти, «своє молочко», «життя на землі»).

«У Великобританії, — зазначають автори, — колишні городяни пояснюють свій вибір якістю соціального середовища в сільській місцевості, тишею, спокоєм, менш кримінальною обстановкою. Голландські переселенці цінують фізичні якості навколишнього середовища і сільського ландшафту, тому для залучення городян на постійне місце проживання в сільську місцевість голландські політики та архітектори роблять акцент на ландшафті, створюють можливості займатися садівництвом. У громадян Ірландії інші переваги: вони звертають більше уваги на стан соціальної інфраструктури (лікарні, дитячі садки, школи), а також безпеку».

На думку директора ЗАТ «Гатчинське» Олександра Лебедєва, в переїзді в сільську місцевість і роботі в сільськогосподарському комплексі привабливий насамперед не сам процес, а результат роботи. «Шість років тому моє життя повернулося на 180 градусів, — говорить Олександр Лебедєв. — Все це було дуже складно, сумніваюся, що я зміг би заново пройти цей шлях. Так, працювати дуже важко. Але зате є інше — задоволення від своєї праці, коли ти своїми руками вирощуєш продукти, можеш їх спробувати, бачиш результат своєї діяльності, знову ж велике значення відіграє нормований робочий день, навіть спілкування з тваринами».

До подібних моральних бонусів вчені відносять і згуртованість сім’ї після переїзду, відсутність стресів, екологічність, зміну світогляду, усвідомлення життєвих цінностей, розміреність життя.

Новітня історія знає й інші успішні приклади «повернення до землі». Майстер першокласного рівня з виготовлення струнно-смичкових інструментів і хранитель Державній колекції унікальних музичних інструментів Михайло Горонок вирішив відійти від справ і поїхав жити на природу. Зараз його перепелина ферма — одне з кращих фермерських господарств в області (принаймні, у своєму напрямку). «Я не боюся змін!» — запевняє Михайло Горонок, який почав справу з інкубатора на 60 яєць, а тепер має спеціалізований перепелятник на 10 тис. птахів з системою вентиляції, термічного контролю, з обладнанням для знезараження пташиного посліду і з технологією переробки м’яса.

Ще приклад, і досить значний: свого часу віце-губернатор Георгій Богачев після відходу з регіонального уряду заявив про своє бажання переїхати в село і особисто зайнятися агротуристичним бізнесом. Сьогодні у нього дві діючі бази відпочинку у Виборзькому і Приозерському районах, крім того, він володіє ділянкою у Виборзькому районі площею 11 га — на ньому планується створення фермерського господарства, в якому туристи могли б долучитися до робіт, і контактний зоопарк. Вже придуманий нетривіальний бренд для птахівничої продукції майбутньої ферми — «Веселі яйця».

Двигуни прогресу

Багато дослідників підкреслюють, що переселенці виконують роль реформаторів села, оскільки вони приїхали «всерйоз і надовго» і (на відміну від старожилів) не мають наміру миритися з незручностями сільського життя. Завдяки зворотній міграції зростає і несільськогосподарська зайнятість на селі — розвиваються фінансові та рекреаційні послуги, створюється комунікаційна і транспортна інфраструктура. Високоосвічені спеціалісти з міста підвищують рівень освіти та охорони здоров’я, покращуючи соціальну сферу села. Міський досвід і привезений капітал допомагають колишнім городянам бачити реальні потреби селян та ініціювати зміни, тоді як самі селяни воліють за звичкою змиритися з проблемою. У цьому випадку вони дійсно є драйверами розвитку, об’єднуючи навколо себе сільське співтовариство: адже щоб налагодити фермерське господарство, прокласти дорогу або ж провести Інтернет, переселенці неминуче повинні (за влучним висловом дослідників) «вступати у відносини» з сільськими жителями.

Але не варто забувати і про зовнішнє стимулювання населення до переїзду. Наміри людей переїхати в сільську місцевість істотно залежать від створення сприятливих умов праці та життя в селі. «Так, оцінюючи нинішню ситуацію, 70% городян не розглядають можливості переїзду, однак при створенні сприятливих умов в селі частка переконаних городян вже скорочується до 50%, — пишуть автори дослідження. — Важливо зазначити, що умови праці та життя на селі мало впливають на бажання мігрувати тих городян, які не пов’язують переїзд з роботою в сільському господарстві (17 і 14% відповідно). А ось для тих, хто думає про працевлаштування в аграрному виробництві, умови праці та життя в сільській місцевості відіграють істотну роль, підвищуючи частку охочих мігрувати в село з 13 до 32%».

Не без проблем

Втім, виробники, які успішно перебралися жити на село, свідчать: у сільську місцевість, в її теперішньому вигляді, все ж досить важко буде заманити широкі верстви населення. «У село зразка 30-х років ніхто не поїде. Потрібно провести дороги, продумати газифікацію. І коли ці проблеми будуть вирішені, можливо, народ передумає», — вважає президент групи компаній «Пулковський» Іван Кара.

Є й інші думки, більш оптимістичні. Як запевняють автори дослідження, сільське господарство, стосовно до якого «наша уява малює плачевну картину», вже давно технологічно пішло вперед. Фермерам не доведеться їздити на іржавих тракторах і руками доїти корову — «нове село» вже мало відрізняється від високотехнологічних автоматизованих заводів. Це стосується як можливості роботи «переселенців» на великих промислових підприємствах, так і на своїх фермерських господарствах. Та й відірваність села від міста вже не здається такою катастрофічною. Інтернет присутній у більшості територій, новий сільський житель завжди може задовольнити культурний голод у великому, що знаходиться в двох годинах їзди місті з безліччю театрів і музеїв — були б дороги і бажання.

Забезпеченість сільських жителів професійною садовою технікою та електроінструментом, яку на сьогоднішній день може придбати практично кожен мешканець села з середнім достатком скориставшись послугами інтернет-магазинів. Для прикладу, новий інтернет-магазин «Kress Market» kressmarket.com.ua пропонує широкий вибір інструменту та обладнання для самого широкого кола діяльності, починаючи від будівництва і закінчуючи вузькоспеціалізованими сільськогосподарськими роботами за прийнятними цінами й з доставкою в любий регіон України.

Однак є й об’єктивні перешкоди. У своєму аналізі експерти вказують ряд проблем, які необхідно вирішити для розвитку нової моделі діяльності аграріїв. «Розвитку сільського господарства і фермерству заважає нерозвинена логістична інфраструктура, дефіцит холодильних складів, брак розподільних центрів, що забезпечують потрапляння сільгосппродукції з полів на прилавки роздрібних мереж і міських магазинів, слабка або відсутня зовсім кооперація фермерів в просуванні своєї продукції, — нарікає генеральний директор ІК «Гріфон-Експерт» Олександр Петренко. — Труднощі в переорієнтуванні торгових мереж на вітчизняну сільгосппродукцію в даний час впираються саме в нерозвинену логістику — доставка овочів або м’яса з сільської місцевості підчас обходиться дорожче, ніж з тієї ж Європи».

Проблемою фермерства в Україні виступає також і невміння показати себе і свій бренд. Більшість сільгосппідприємств в регіоні не мають сайту в Інтернеті, маркетингової програми або хоча б впізнаваної назви. «Я б відзначив ще, здавалося б, таку незначну річ, як вкрай низьку маркетингову грамотність фермерів, — говорить Олександр Петренко. — Отримані гроші від держави ще треба вміло витратити, а не зарити в землю в прямому і переносному сенсі. У своїй діяльності треба орієнтуватися на попит, адже головне — це збут. Можна говорити про важливість такої умови видачі кредитів на селі, як відвідування навчальних семінарів та курсів з маркетингу. Отримав кредит — прослухай курс лекцій про маркетинг, збут, просування, ефективну логістику, ну і так далі ».
«Загалом надання можливостей міському населенню створювати і розвивати фермерські господарства — комплексна задача, яка може бути вирішена як через стимулювання фермерів, так і через створення та підтримку інфраструктури. У тому числі шляхом додаткової підтримки сільгоспвиробників на освоєння технологій, що дозволяють забезпечити не тільки економічний ефект, але й збереження і розвиток сільських територій», — додає Юлія Нікуліна.

Тим не менш, в агросекторі є реальна небезпека розвитку гігантоманії. «Проблема розвитку сільських територій загострюється у зв’язку з тим, що існуючі та нові форми підтримки АПК з федерального бюджету, в тому числі нещодавно прийняте так зване проектне фінансування, все більшою мірою стають доступні тільки надвеликим виробникам, що веде до локалізації виробництва на окремих територіях, забезпечує зростання валової продукції. Однак це суперечить завданням рівномірного розвитку сільських територій», — зауважує керівник відділу економічних і організаційних проблем розвитку галузей сільського господарства Володимир Суровцев.

Але чи так уже це погано — гігантоманія? Експерти так чи інакше сходяться в одному: потенціал фермерської сільськогосподарської моделі великий, але цей шлях для України не єдиний. Так, сьогодні налічується 40 тис. фермерських господарств, і цього недостатньо в масштабах країни (для порівняння, в Німеччині сільське господарство більш ніж на 90% складається з сімейних ферм, але досить великих: їх число — 300 тис., а у Фінляндії аграрний сектор практично на всі 100% фермерський).