Тривалий перебіг конфлікту між українськими збройними силами і бойовиками незаконних підрозділів проросійськи налаштованих терористів, триваючий на території частини районів Донбасу, вже вимотав не тільки самих військовослужбовців, але і цивільне населення країни. А нездатність керівництва України вирішити проблеми, що виникли у держави в деяких районах Донецької та Луганської областей, знижує їх рейтинги в очах жителів, а що найголовніше, в очах і тих захисників, хто знаходиться на лінії вогню сепаратистів.

Вже неодноразово зсередини збройного протистояння, солдатами ВСУ висловлювалися серйозні претензії, загальний зміст яких зводився до катастрофічної неузгодженості та некомпетентності керівної ланки армії. І часто звинувачення зводилися до неадекватності рішень «бойових» генералів, які відверто «пахнуть» зрадою народу України. Адже і правда, вже зафіксовані неодноразові факти, коли пани в лампасах у вищому армійському керівництві виявлялися «засланими козачками», які виконують розпорядження російського агресора.

У таких умовах очікувати позитивних підсумків протистояння з цинічним і підлим ворогом досить складно, а виснажлива так звана «гібридна» війна вже починає позначатися на настроях простих громадян України. Адже вони справедливо нарікають владі на бездіяльність і поки що не бачать горезвісного світла в кінці тунелю в кровопролитному збройному протистоянні на території своєї країни.

Відображенням таких настроїв всередині українського соціуму є підсумки опитування, проведеного Центром соціальних досліджень «Софія», яке було озвучено ще в травні, і красномовно показало, що більша половина громадян бажає миру на Донбасі. Причому, цей мир має бути досягнутий зусиллями українських політиків.

Для керівництва країни в ході опитування пропонувалися 12 основних животрепетних тем, які вкрай необхідно вирішити прямо зараз. І основні сподівання електорату були майже єдині — Україні потрібен мир, таку думку висловили 48 відсотків українців. Приміром, на другому місці в опитуванні виявилося бажання поліпшення економічної ситуації, — цей пункт з відривом у більш ніж втричі програв бажанню закінчення військових дій на сході країни.

Парадоксально, але переважна більшість опитаних (майже 62 відсотки) готові змиритися зі здачею окупованих частин Донецької та Луганської областей на користь російських сепаратистів, аби припинити війну. У даному контексті варто мати на увазі наявність на тимчасово захоплених бандитами землях людей, які не мали можливості покинути ці території, з різних причин, але які все одно душею українці. Тому дивно, що багато жителів країни згодні віддати одвічно українські землі разом з їх жителями невідомо кому.

Так, Донбасу багато десятиліть втовкмачували, що він є годувальником всієї України. Однак, зараз вже багато на його території прозріли і зрозуміли, що це зовсім не так, а вони самі стали жертвами пропаганди. Збиткові глибокі шахти самі є десятиліттями об’єктами державних дотацій для підтримки рівня життя в регіоні. І ось, власними руками найбільш завзяті місцеві жителі зруйнували структуру, яка вибудовувалася заради їх блага, лягали під танки з проросійськими гаслами і прапорами в руках, завезеними звідти, всіляко перешкоджали відновленню влади, яку намагалися повалити проплачені зрадники.

Підсумок всієї цієї торішньої вакханалії один: як говорилося вище, 61,8 відсотка жителів решти України ця частина Донбасу і близько не потрібна, і вони згодні від неї відмовитися і захистити її високим парканом. До речі, лише менше ніж кожен третій українець згоден з продовженням бойових дій (30 відсотків), щоб повернути окуповані території. А ще близько 15% не знають, чи треба їм всі ці проблеми.

Ще гірше громадська думка налаштована до незаконного існування так званих Донецькій і Луганській народних республік — більше 70% українців не бачать сенсу в існуванні таких штучних новоутворень на карті країни. Майже однаково розподілилися думки людей з приводу можливості зустрічних кроків до ДНР і ЛНР, а також їхніх російських господарів, — одні згодні на такі заходи задля забезпечення миру в регіоні, інші категорично проти співпраці зі злочинцями і їх керманичами.