Депутати, які проголосували за скандальний закон про реструктуризацію валютних кредитів, один за іншим посипають голову попелом і пояснюють: не розібралися. Мовляв, хотіли як краще, а вийшло як завжди.

Економіст Андрій Мартинюк пояснює, чому даний документ є популістським і не принесе нічого, крім шкоди.

1. Сьогоднішня ситуація — це плата «доларового» позичальника за ті самі валютні ризики, завдяки яким він кілька років платив більш низькі процентні ставки, ніж «гривневий». Зрозуміло, що валютному боржнику сьогодні дуже б хотілося, зберігши всі плюси, звести нанівець єдиний мінус — курсовий стрибок. Звідси і бажання змусити банкірів конвертувати валютні кредити в гривню по колишньому курсу, та при цьому ще й зберегти низьку процентну ставку. Однак це було б вкрай несправедливо до тих, хто брав кредит в гривнях, адже всі ці роки вони платили відсотки мінімум удвічі вище!

2. Для фінансування кредитів банки залучають депозити від населення — знову ж таки, валютні та гривневі. І було б логічно, щоб «конвертував» кредити, банки «конвертували» і депозити. Але навряд чи таке рішення знайде розуміння з боку українських вкладників.

3. Експерти вже підрахували, що спроба перевести валютні кредити в гривневі виллється банкам в збитки мінімум на 20 млрд. грн. Без підтримки НБУ банківська система просто впаде.

4. Реструктуризація валютних кредитів у гривневі призведе до того, що банкам для повернення валютних депозитів доведеться виходити на міжбанк і цю валюту купувати. Таким чином, тиск на курс зросте і долар знову піде вгору.