Що робити, якщо ти нещаслива в шлюбі?

Подивитись всі дописи у розділі: Він та вона. Розміщено: 04.08.2015 в 16:11.
Що робити, якщо ти нещаслива в шлюбі?

Якщо чоловік п’є, б’є — це жахливо. І ти знаєш, що робити: бігти! А як вчинити, якщо скаржитися нема на що, але ти відчуваєш себе глибоко нещасною, і присутність чоловіка в твоєму житті тобі тягарем? Точно так само — впевнена наша героїня.

Оксана (імена змінені) вийшла заміж в 23 роки. На той момент вона зустрічалася з Олегом вже п’ять років (вони разом вчилися) і сама активно натякала йому, що пора б узаконити їхні стосунки. Їй хотілося якоїсь визначеності, хотілося розуміти, що їхні стосунки — не шлях в нікуди. Але, коли справа дійшла до весілля, вона відчула, що робить помилку.

«Зазвичай я одягалася пацан пацаном, любила стиль мілітарі, але в той день виглядала як годиться нареченій: зробила макіяж, зачіску, одягла весільну сукню і навіть мамине кольє, в якому вона виходила заміж за тата. Погляди всіх гостей були прикуті до мене, а я відчувала себе ніяково: не люблю зайвої уваги. Олег так нервував, що навіть не сказав мені, як здорово я виглядаю. Я стояла посеред залу одружень, поки реєстратор вимовляла завчені репліки, і думала: «Боже, що я роблю?»

Фальшива обручка

«Пам’ятаю до дрібниць, як Олег робив мені пропозицію. Це було в день п’ятиріччя нашого знайомства. Він задумав розіграш: ми сиділи в кафе, Олег попросив мене стати його дружиною і подарував копійчане пластмасове кільце з газетного кіоску (я засмутилася, але постаралася не подавати цього), а потім, вже вдома, він дістав з кишені коробочку з золотою обручкою.

Пізніше я часто замислювалася про те, чи не було фальшиве колечко поганим знаменням нашого невдалого сімейного щастя.

Олег не зраджував мені, не ображав, не пив, не влаштовував скандалів. Я просто не відчувала себе щасливою з ним.

Якось все не ладилося, одне до одного: у мене була нудна робота, маленька зарплата, мало друзів — і шлюб теж радості не приносив. Я не хотіла займатися сексом з моїм чоловіком. Мені взагалі нічого не хотілося. Але я не скаржилася навіть найближчим друзям. Я думала, що винна сама, раз нічого не змогла зробити для того, щоб ми обидва були щасливі. Розлучення в моїй родині були не прийняті: батьки та бабусі з дідусями терпіли один одного до останнього, навіть коли вже бачити один одного не могли».

Дарую собі свободу

«Одного разу перед Новим роком я зробила чоловікові егоїстичний подарунок: він обмовився, що сумує за братом, якого давно не бачив, бо той живе на іншому кінці країни. І я замовила йому квитки, щоб він міг з’їздити в гості. Ті канікули були найкращими днями мого життя за останні роки. Я відчувала величезне полегшення. Я могла дихати. Я ходила на танці з друзями. Я веселилася до ранку. Я відчувала себе живою. І коли я зрозуміла, що моє життя може бути таким завжди, я прийняла рішення розлучитися. Але Олег повернувся таким засмученим нашою розлукою, що я не відразу зважилася озвучити йому своє рішення. Нарешті, я зібралася з духом і, коли він одного разу повернувся з роботи додому, випалила: «Я так більше не можу. Я йду від тебе».

Він був в шоці і не розумів, що сталося. А мені було вже все одно. Олег зателефонував своєму другу і пішов з ним випити, і я виявила, що він залишив обручку на піддзеркальнику. Я зрозуміла, що все дійсно скінчилося, зібрала документи і мінімум речей і поїхала до батьків.

Звичайно, мені було неймовірно сумно. Олег — дуже хороша людина, і я відчуваю, що розбила його серце і заподіяла йому неймовірний біль. Він був просто розчавлений. Він дзвонив мені ночами і ридав в трубку. Минуло шість років, але я досі відчуваю величезну провину, яка завжди залишиться зі мною, як шрам.

Коли я йшла в загс за свідоцтвом про розлучення, побачила через скляну вітрину фойє, що він уже там, і сховалася за колоною, щоб він мене не помітив. Він схуд і виглядав жахливо. Я відчула, що світло померкло у моїх очах, все навколо здавалося розмитим через сльози. Важко, коли тебе кидають, — але зовсім не легше заподіювати біль самій. Я досі плачу, коли згадую той день.

Ми намагалися залишитися друзями, пару раз зустрілися, щоб разом перекусити, але було дуже ніяково і неймовірно сумно. По-моєму, він досі нікого не зустрів».

Доля входить без стуку

«Після розлучення я вважала, що заміжжя взагалі не для мене. Але потім я зустріла Женю і, як кажуть, відразу зрозуміла, що це доля. Ми одружилися торік без жодних пишних церемоній — були тільки мої мама і сестра. Ми приїхали в загс на метро, на мені було симпатичне, але досить просте плаття, куплене практично на бігу.

Наше з Женею кохання дуже сильно змінило мене. Я стала м’якшою і більш товариською. І на сьогоднішній день я щаслива. Кохання — непроста і несправедлива штука, і ніхто не може гарантувати, що воно візьме і не пройде. Але воно варте того, щоб спробувати».

©  Новини України на Rivnist.In.Ua - незалежний погляд на новини в Україні та світі, зокрема: політика, суспільне життя, економіка, кримінал, події, спорт, культура.  2010-2015