Останні дослідження показали: апендикс захищає від раку, селезінка омолоджує кров

Теоретично людина може жити без рук і ніг, доброї половини кишок, одного легкого і однієї нирки. Але це вельми проблематично. А ось чи є в організмі по-справжньому непотрібні частини, якими природа нас обдарувала, але забула навіщо? До останнього часу вважалося, що нам, загалом, не так вже й важлива селезінка, а гланди і апендикс, навпаки, тільки заважають. Сучасна медицина спростовує ці твердження.

Апендикс проти раку

Фахівці Нью-Йоркської міської онкологічної служби після обстеження декількох сотень хворих з раком органів травлення зробили висновок, що у 84% таких пацієнтів апендикс був видалений. Є думка, що це не просто рудімертарний відросток або «накопичувач запалень», а важлива частина імунної системи людини, яка бере участь в гомеостазі (тобто допомагає підтримувати баланс організму, щоб він працював злагоджено і всі процеси протікали, як треба).

— У будь незрозумілій ситуації видаляй апендикс — є у хірургів такий жарт, — жартує хірург, член Європейського товариства торакальної хірургії к.м.н. Андрій Самшорін. — Деякий час тому, дійсно, було поширене так зване профілактична апендоектомія, коли їх різали як попало мало не при кожному другому випадку «гострого живота». Безумовно, у випадку з апендицитом краще перепильнувати, ніж отримати гнійний перитоніт і летальний результат. Але і видаляти апендикс «просто так» не варто, це може створити нові проблеми організму. Тим більше що сучасна діагностика в більшості випадків дозволяє точно визначити джерело запалення.

Піднебінні мигдалини і аденоїди являють собою грудочки з лімфоїдної тканини. Ще років 30 тому вважалося, що вони потрібні всього лише для вироблення слизу, а в іншому представляють із себе збірку інфекції. Вирізали їх відчайдушно. У 70-80-ті роки в СРСР гланди і аденоїди при ангінах віддалялися майже у кожної другої дитини.
А сучасні дослідження показали, що роль мигдалин — захистити організм від зовнішніх інфекцій. Саме на них осідає більше 70% шкідливих мікробів, що потрапляють в наш організм разом з повітрям. До того ж мигдалини виробляють біологічні речовини, що допомагають синтезу клітин, що беруть участь у кровотворенні.
Зараз показання до тонзилектомії (видалення мигдалин) значно звузилися, особливо у дітей до 7 років.

Часта травма при ударах грудної клітки — розрив селезінки. Тоді її видаляють. Зовні цього ніхто, включаючи самого потерпілого, не помітить. Людина не буде кульгати, задихатися і косити лівим оком. То, може, вона-то і не потрібна зовсім?
Так лікарі і думали, поки не почали вивчати саму модну нині тему — імунітет. Виявилося, що селезінка здійснює імунний контроль крові. І ще вона — природний фільтр, що очищає кров. До речі, фільтруючі властивості цього органу в сучасній медицині застосовують як метод лікування сепсису, пропускаючи кров хворого через свинячу селезінку.

Є ще одне спостереження, яке озвучили експерти з Університету Копенгагена на щорічному Балтійському імунологічному конгресі. Люди, яким з якихось причин була видалена селезінка, згодом повільніше одужують від інфекційних захворювань і виглядають старше своїх однолітків. Зараз вивчення невідомих властивостей селезінки — один з головних трендів Anti-Age-медицини — науки про боротьбу зі старінням людини.

Це один з найзагадковіших органів. Тимус (вилочкова залоза) має вельми великі розміри в дитячому віці, років у 12 починає зменшуватися, а в старості на місці колись квітучого органу можна виявити лише грудку жирової тканини.
Лише зовсім недавно стало відомо, що тимус — це важливий орган імунної системи. Утворені в кістковому мозку стовбурові клітини, потрапляючи в тимус, перетворюються в Т-лімфоцити — клітини-кілери, що знищують «чужаків» — бактерії і віруси.
До того ж тимус — «провідний співробітник» ендокринної системи, виробляє гормон тимозин, подібний інсуліну. Зараз це ще маловивчений орган, але вчені покладають на нього великі надії. Можливо з його допомогою можна буде вирішити проблему цукрового діабету.

А вже найбільше до останнього часу хірургія зневажала куприк. Уже й «рудиментом» його лаяли, і «мавпячою спадщиною». Однак і він важлива деталь нашого організму. Маленькі куприкові кісточки служать місцем прикріплення певних тазових м’язів, що відповідають за систему підтримки внутрішніх органів.
У пацієнтів, які перенесли операцію з резекції куприка (найчастіше куприк ламається при травмах, коли з усього маху падаєш на п’яту точку), більш ніж у половині випадків починалося опущення внутрішніх органів і проблеми з хребтом.