Чи можливий розмін України на Сирію?

Подивитись всі дописи у розділі: Точка зору. Розміщено: 19.11.2015 в 7:37.
Чи можливий розмін України на Сирію?

Абсолютна більшість спостерігачів сходиться в тому, що страшні теракти останніх днів істотно змінили підґрунтя російсько-західних відносин. Об’єктивно, бо спільна загроза не може не об’єднувати. У цьому плані слова Володимира Путіна, який назвав французів союзниками, дійсно дуже багато чого варті. І суб’єктивно, тому що ті політики і професійні лобісти на Заході, які й раніше закликали подолати «непорозуміння» у відносинах, викликані кризою навколо України, і повернутися до «діалогу і співпраці», отримали потужний аргумент. Умовно кажучи, в суперечці колишнього французького президента Ніколя Саркозі і нинішнього німецького віце-канцлера Зигмара Габріеля, що представляють цю точку зору і в жовтні відвідали Москву, з лідерами Франції та Німеччини Франсуа Олландом і Ангелою Меркель ініціативу отримали перші.

Тому вже найближчим часом слід очікувати пожвавлення дискусії і, швидше за все, здійснення практичних кроків навколо так званого розміну України на Сирію. Однак далеко не очевидно, що такий розмін буде результативним.

По-перше, не дуже зрозумілі його складові. Зміна західної позиції щодо Криму? Але по факту це питання і так знято з порядку денного — ритуальні заяви не в рахунок, а юридичне визнання входження півострова до складу Росії для Заходу неможливе, і це повинно бути зрозуміло всім, у тому числі і Кремлю. Відмова від розширення ЄС і НАТО на схід? Знову-таки, оскільки апетиту розширюватися ні у Вашингтоні, ні в європейських столицях і так немає, якісь непублічні запевнення можуть бути дані. Але, з одного боку, чи повірить їм Москва, а з іншого — що робити з програмою покрокової інтеграції тих же України, Молдови та Грузії з ЄС, якою є угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі? Ухвалення Європою російських поглядів на майбутнє сепаратистських територій Донбасу у складі України? Але Берлін і Париж і без того максимально можливо тиснуть на Київ, щоб домогтися від останнього односторонньої і випереджаючої імплементації Мінських угод і прийняття трактувань, вигідних ДНР і ЛНР. Подальший тиск і втручання в конституційний процес може призвести до того, що політична система України дестабілізуватиметься, на місце Петра Порошенка прийде більш радикальний лідер, а конфлікт тільки посилиться.

По-друге, потрібна певна робота всередині ЄС. Мова не про горезвісну політику, «засновану на цінностях», — недавнім призупиненням санкцій на адресу Мінська Брюссель довів, що геополітика і прагматизм йому зовсім не чужі — а про процедури, на яких заснований Союз. Справа в тому, що в березні 2015 року Європейський рада прийняла рішення (пункт 10, для педантів), згідно з яким санкції на адресу Росії однозначно прив’язані до повного виконання Мінських угод, читай — поверненню України контролю за кордоном. Зрозуміло, що цей документ — не священне писання і може бути замінений іншим. Але це не можна зробити швидко. Розгорнеться публічна дискусія, до неї підключиться Європарламент, і в якийсь момент європейські лідери замисляться над тим, що для них особисто політична ціна скасування санкцій може виявитися занадто великою.

По-третє, Захід не тотожний ЄС. Але навіть якщо на секунду забути про США, Канаду, Австралію, то все одно не вийде проігнорувати іншу найпотужнішу політико-бюрократичну машину — НАТО. За останні півтора року трансатлантичний блок, як прийнято говорити, «повернувся до основ» і почав серйозну переорієнтацію у бік відображення викликів безпеці країн-членів, які, з їхньої точки зору, виходять зі Сходу. В умовах взаємної недовіри набрану блоком інерцію зупинити буде вкрай важко. Москва, як водиться, буде приймати відповідні заходи, і в таких умовах згода з якихось окремих питань близькосхідної повістки не матиме визначального значення.

Нарешті, головне — нікуди не дінеться російсько-український конфлікт як такий. Навіть якщо вдасться уникнути нової суттєвої ескалації війни на сході України, Заходу — і в першу чергу ЄС — доведеться мати справу з російськими санкціями на адресу Києва, які будуть введені в січні, коли запрацює вже згадана зона вільної торгівлі Україна-ЄС, з реструктуризацією боргів, з газовим транзитом і закупівлею російського газу власне для потреб України, з питаннями європейських громадян і компаній по Криму, який точно залишиться під санкціями, і т.д. А вже якщо у когось не витримають нерви, і Схід запалає заново, всі сьогоднішні схеми примирення будуть миттєво поховані.

Конфлікт між Росією і Заходом на сьогоднішній момент, на жаль, носить системний характер, виходячи далеко за межі розбіжностей по Україні та Сирії. Він зрів довго, і не може бути швидко подоланий, тим більше шляхом якихось «розмінів».

Аркадій Мошес

Інші статті по темі:

Обговорити статтю на форумі



Loading...
©  Новини України на Rivnist.In.Ua - незалежний погляд на новини в Україні та світі, зокрема: політика, суспільне життя, економіка, кримінал, події, спорт, культура.  2010-2015