Останнім часом здоровий спосіб життя дедалі ширше пропагується у розвинених країнах світу. Він знаходить все більше підтримки й активних послідовників з-поміж різних верств населення цих країн. Звичайно ж, не залишається байдужою до цього руху й Україна.

Однак, варто зазначити, що чимало хороших планів і задумів щодо розвитку фізичної культури і масового спорту в містах і селах України так і залишилися на папері і потребують подальшої реалізації та впровадження у життя. Тож ситуацію потрібно терміново виправляти, а відтак — відповідні владні структури мають розробити концепцію довгострокової цільової програми, спрямованої на підвищення здорового способу життя населення України.

Отже, завдання влади — створити умови, завдання кожного з нас — ефективно використовувати всі наявні можливості у повсякденному житті, аби наш спосіб життя став насправді здоровим, а імунітет — високим.

На думку автора, у цьому надзвичайно важливому питанні, поряд із об’єктивними соціальними умовами, суттєве значення має і суб’єктивний (індивідуальний) фактор. Недарма ж чимало лікарів і дослідників у своїх ученнях спираються на стародавню тезу філософа Конфуція: людина — створи себе сама. І створити себе потрібно у тісному спілкуванні з людьми, у спілкуванні з природою.

Багато з ЗМІ піднімають питання «Здоровий спосіб життя — що це таке?», в яких мова йде про головні аспекти здорового способу життя, зокрема, єднання з природою, систематичне фізичне виховання та розвиток, компонентний склад і значення їжі та води, дотримання чистоти й гігієни у побуті, на природі, у спілкуванні з людьми тощо.

Вважаємо, що варто продовжити подальше обговорення цієї надзвичайно важливої теми, розглянувши окремі положення та аспекти здорового способу життя, у тому числі з максимальним наближенням до природних умов і споживанням натуральних продуктів харчування, вирощених на власних дачних і присадибних ділянках без «хімії» та з екологічно чистих садивних матеріалів.

Запрошуємо шановних читачів до розмови та пропонуємо поділитися власним досвідом і думками щодо цього важливого питання. Адже ми всі не повинні стояти осторонь, а маємо зайняти активну життєву позицію: «Хочеш бути здоровим — будь таким!»

Імунітет потрібно зміцнювати, але з розумом

Імунітет — це потужна внутрішня сила, яку природа подарувала людині. Основоположником учення про імунітет є наш співвітчизник, відомий ембріолог, бактеріолог та імунолог Ілля Ілліч Мечников, професор Таврійського (нині Одеського) університету, а згодом — професор Пастерівського інституту в Парижі, Нобелівський лауреат.

Сутність фагоцитарної теорії імунітету тварин і людини І. Мечникова полягає в тому, що в живому організмі присутні особливі клітини, названі фагоцитами. Це так звані клітини-пожирачі, які захоплюють і знищують (поглинають) чужорідні тіла в організмі, в тому числі й хвороботворних мікробів. Було встановлено, що в організмі людини функції фагоцитів покладені на білі кров’яні клітини — лейкоцити, а також на деякі клітини тканин. Тобто людина є надзвичайно досконалим витвором природи, в організмі якої, образно кажучи, завжди напоготові армія мікроскопічних «солдатів», озброєних спеціальною зброєю.

Ця армія стрімко мобілізується, залучаючи потужні резерви, й відразу вирушає до місця нападу чужорідних сил на людський організм (проникнення хвороботворної інфекції, поранення тощо). Там вона швидко відловлює й знищує все чужорідне, що загрожує здоров’ю і життю людини.

Якщо ця захисна армія численна і вправна, добре працює, то в народі кажуть: «У цієї людини сильний, міцний імунітет». А якщо «солдатиків» мало або їхня зброя з віком «затупилися», та й моторність уже не та? Тоді імунітет вважають слабким або взагалі майже відсутнім. Найпоширеніший приклад такого ослаблення — респіраторні захворювання, з якими нам досить часто доводиться стикатися, особливо в холодний період року: ГРЗ, ГРВІ. На їхній перебіг значною мірою впливає загальний стан здоров’я людини та її імунінету зокрема.

Не можна не зупинитися докладніше на такому страшному захворюванні, як СНІД — синдром набутого імунодефіциту, спричинений вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Кожне слово в цій абревіатурі вивірене й зважене, а саме воно свідчить про надзвичайно значне зниження імунітету.

Важливим науковим досягненням охарактеризувався початок XXI сторіччя, коли було науково обгрунтовано те, що імунітет людини буває природним, тобто від народження, і набутим у подальшому житті (що до певної міри аналогічне вченню академіка І.П. Павлова про безумовні й умовні рефлекси).

У 2011 році Нобелівська премія в галузі медицини та фізіології була присуджена трьом ученим: Брюсу Бойтлеру, Жюлю Хофманну і Ральфу Стайнману за дослідження імунної системи. Американець Бойтлер і канадець Стайнман працюють у США, а уродженець Люксембургу Хофман займається дослідницькою роботою у Франції.

Відкриття вродженого імунітету чимало експертів називають революцією в імунології. Вченими встановлено, що саме він є головним для всіх живих істот. У еволюційно розвинених організмів, у тому числі й людини, з моменту народження формується набутий (адаптивний) імунітет, але саме вроджений регулює його роботу. З цих даних можна зробити дуже важливий висновок: формування й підтримання імунітету — процес неперервний, що відбувається від самого народження людини і протягом усього її життя.

Молоді юнаки та дівчата, які вступають у доросле життя, повинні знати й розуміти, що кожний із них своїм здоровим і повноцінним життям із самого раннього віку вже закладає основи не лише власного здоров’я та імунітету, а й здоров’я своїх нащадків, які згодом, за законами природи, з’являться на світ. А відтак, створення й підтримання на високому рівні імунітету — це вірний і найкоротший шлях до власного відмінного здоров’я.

Не варто при цьому забувати, що нині лише 5% мешканців нашої планети можуть похвалитися відмінним імунітетом. У решти він, на жаль, послаблений. Винні в цьому — незадовільний екологічний стан довкілля, неякісна вода, тривале охолодження, застосування антибіотиків, паління, зловживання алкоголем та багато інших, не менш важливих чинників. Саме тому у покращенні ситуації, що склалася, надзвичайно важливою є роль держави, головною метою якої має бути підвищення якості життя, здоров’я й довголіття всіх її мешканців.

То що ж потрібно робити, аби підвищити імунітет і утримувати його на високому рівні? Відповідь одна: вести здоровий спосіб життя. Завжди, будь-де і за будь-яких умов.

А.П. Антосик