Львівський мандрівник Орест Зуб розповів про те, як працювати та дешево мандрувати

Подивитись всі дописи у розділі: Суспільство. Розміщено: 19.03.2016 в 21:13.
Львівський мандрівник Орест Зуб розповів про те, як працювати та дешево мандрувати

Мандрівник, блогер і підприємець зі Львова Орест Зуб відвідав вже понад 50 країн світу, а в планах – відвідати ще 141. Зими він вже на бачив кілька років, і цей рік не став винятком, адже саме зараз мандрівник разом з дружиною спостерігає за прісноводними дельфінами у сонячному Лаосі. О.Зуб поділився враженнями про свої мандри та секретами, як податися у недорогі мандри пересічному львів’янину.

– Що цікавого можете розповісти про Лаос?

– В Лаосі ми тільки три дні. Це дуже гарне місце. До речі, для тих, хто не знає, це країна комуністична, тобто протягом останніх кількох десятків років комуністичний уряд ще тримає владу у своїх руках. Загалом Лаос вважається однією із найбідніших країн у світі, але туристів тут є досить багато, можливо значно більше, ніж було в Україні ще до війни.

Я зараз сиджу біля річки, люди п’ють за столиками чай, хтось там далі плаває на байдарках. Місцевість, де ми зараз перебуваємо, це є район чотирьох тисяч островів на річці Меконг. Це така річка-мати для Південно-Східної Азії на зразок Дунаю для Європи.

Ми перебуваємо на території найширшої течії цієї ріки, тут є багато островів і, що найцікавіше, вчора ми бачили прісноводних дельфінів. Це одне із небагатьох місць у світі, де у дикій природі ще залишилися прісноводні дельфіни, інше місце – це у районі ріки Амазонки десь у Бразилії. Отже, ми тільки-но приїхали в Лаос, а далі – рухатимемось на північ.

– Лаос є дорогою чи дешевою країною для відпочинку українця?

– На мою думку, зараз для українця весь світ дорогий, тому що гривня девальвувала фактично втричі і весь світ став дорожчим втричі, куди б ви не поїхали. Проте, порівнюючи з цінами у всьому світі, Лаос – це дешева країна. Мовиться про бюджет для подорожі у тисячу доларів на місяць: пересування, готелі, обіди в кафе, ресторанах і т. ін. Для українців рік тому, коли в нас не було такого страшного курсу, як зараз, це було відносно дешево.

– Яка це за рахунком країна, де ви побували?

– Це 57-ма країна. Якраз сьогодні вранці це порахував.

– Серед відвіданих вами країн, яку можете назвати найдешевшою для українця?

– Зараз найдешевшою є Україна. А загалом можна умовно поділити світ на дешеві і дорогі держави. Під дешевими я маю на увазі ті країни, в яких вільно подорожувати за тисячу доларів на людину, тобто мовиться про ночівлі в хостелах, або недорогих готелях, харчування в кафе/ресторанах, транспорт, тобто жодних автостопів. Тисяча доларів на місяць – це постійне пересування, подорожі, відвідування музеїв або якихось цікавих місць.

До таких дешевих країн належать Південно-Східна Азія – це Таїланд, В’єтнам, Лаос, Камбоджа, – Індія, Непал, Південна Азія в цілому, Середня Азія, Східна Європа, тобто Болгарія, Румунія, цілі Балкани, майже ціла Латинська Америка, крім окремих держав типу Бразилії, яка досить дорога, а так то – Центральна Америка і все, що від Мексики до Аргентини, – там теж можна вкластися у тисячу доларів.

Звичайно, якісь зовсім хардкорні мандрівники можуть подорожувати узагалі без грошей, але я таке не повністю підтримую, бо вважаю, що людина їде в подорож, щоб почувати себе вільною. Якщо ж хтось хоче подорожувати взагалі без грошей, або взагалі на халяву, то свободи в цьому є дуже мало, тому що такі мандрівники залежні або від інших людей, або від зовнішніх обставин, на які не мають безпосереднього впливу. Саме тому я є прихильником того, щоб подорожувати за гроші, але розумно їх витрачати. Якраз от в межах розумної трати тисячі доларів на місяць людина може собі дозволити в принципі половину світу. Скажімо, якщо їде пара, то так виходить дешевше, тому що можна поділити на двох таксі, проживання.

– Куди за кордон може поїхати середньостатистичний львів’янин, який заробляє до 3 тис. грн. на місяць?

– Якщо користуватися такими типовими туристичними методами на зразок прийшов на вокзал, купив квиток на поїзд, забронював готель і повечеряв у ресторані, то відверто кажучи – нікуди. Принаймні на місяць цих грошей явно не вистачить. Тому тут треба вдаватися до різних хитрощів – до тревел-хакінгу, який я використовую і зараз, і використовував ще студентом, коли доступ до фінансів був обмеженіший. В такому випадку треба шукати можливості зекономити. Це може бути проживання через каучсерфінг – знайомитися з людьми через Інтернет на сервісі couchsurfing.com, де люди готові прийняти мандрівника, показати йому місто і взагалі весело провести час. Я теж так активно приймаю людей у своїй квартирі у Львові, коли я там перебуваю. За каучсерфінгом ми живемо у людей безкоштовно, але важливо розуміти, що безкоштовно не означає на халяву, бо тут ви є представником своєї країни повинні багато за що відповідати.

Як економити на транспорті? Якщо поїхати в Європу, то там дуже дорогий транспорт. Відповідно люди користуються автостопом. Є такий сайт hitchwiki.org, де досить детально розписані найбільш рибні місця для автостоперів. Ми навіть познайомилися в Сайгоні, в Хошимін-сіті – найбільшому місті Південного В’єтнаму – з українською парою автостоперів. Їхня фішка полягає власне в тому, щоб усюди завжди подорожувати автостопом. Вони з Європи заїхали в Південно-Східну Азію по землі, не заплативши жодної копійки. Хоча мені такий варіант не подобається, тому що в мене є справи, від моєї активності залежать багато людей. Тому я собі такого дозволити не можу, та й зрештою не хочу, тому що це не мій стиль, мені більше подобається подорожувати літаками.

Можна автостопити, а можна й робити райдшерінг – ділити з людьми видатки на транспорт. Є спеціальні сайти blablacar.com.ua, carpooling.com, mitfahrgelegenheit.de. Людина, яка їде на авто з однієї точки в іншу, реєструється на сайті і каже: «Чуваки, я їду туди звідти і в такий-то день. Хочете – приєднуйтеся до мене і ми поділимо витрати на бензин». Це теж є хорошим варіантом економити на транспорті, або ж – просто вишукувати відносно дешеві авіаперельоти. Наприклад, по Європі я зазвичай літаю в межах 50 євро в один бік. Було, що ми зі Львова в Гонконг долетіли за $345.

Третя складова подорожей – це харчування. Не ходи в ресторани, а купуй їжу в магазині і готуй собі. Це теж кльовий варіант – зупинився по каучсерфінгу, туди приїхав автостопом і потім приготував людині, як подяку за прийом, український борщ, закупивши продукти у місцевому супермаркеті. В цьому й полягає фішка, як економити на подорожах.

– Скільки вам ще країн залишилось, аби реалізувати свою фінішну мету і об’їздити цілий світ?

– Якщо вдаватися в деталі, то я відвідав 57 країн, але серед них є 5 державних формувань або територій. Я собі визначив за мірило країни, які є членами ООН, тобто які визнані незалежними. Їх у світі є 193, і Лаос є 52-ою з цих країн. Тобто крім того було 5 державних формувань, які я теж вважаю країнами, але не враховую до цього списку, тому що потрібно відштовхуватись від чогось конкретного. Скажімо, є багато держав, які де-факто мають всі ознаки державності, але з тих чи інших причин не є членами ООН, або не вважаються країнами. Мовиться про Тайвань, Палестину, Косово, де я вже був. Вони цілком самодостатні, але міжнародна спільнота ще не вважає їх такими. Такі країни я не додаю до свого списку, щоб не породжувати дискусії, яка ніколи не матиме кінця, бо так само можна й «Лугандон» відносити до країн. Таким чином, мені залишилась ще 141 країна.

– За скільки часу плануєте побувати у всіх цих країнах?

– За 13 років. Спробую об’їздити до досягнення 40 років, якщо доживу. Побачимо. Буде дуже цікаво, непросто, але амбітно.

– Ви не втомлюєтесь від подорожей? І як боретесь із власною лінню?

– Ліні до подорожей у мене ніколи не виникає. Інколи буває лінь до роботи, а до подорожей ні. Тим не менше, бувають такі речі як втома, коли ще й дорогою трапляється якась халепа – хвороба, крадіжка. У такі моменти ти думаєш: «Блін, чувак, може ти зупинися. Для чого тобі це?», але в таких випадках треба зробити те, що каже тобі серце, зупинитися. Повірте, через 2 тижні це все, як рукою знімає, і вир пригод знову кличе в дорогу. Ліні немає, проте є втома і, я думаю, вона проявлятиметься в окремі моменти, також буде небажання кудись їхати, але моя ціль формує рамки, в межах яких варто діяти.

– В яку найекстремальнішу ситуацію і в якій країні ви потрапляли?

– Загалом мене кілька разів обкрадали на зразок того, що в машині вибили скло і забрали рюкзак. Такі речі трапляться у всьому світі, просто не варто залишати речі в автомобілі без нагляду. Кілька разів витягали у метро гаманець. Від цього ніхто не застрахований, і, очевидно, що в людини, яка сидить вдома і ніколи не виходить на вулицю, є менше шансів на те, що в неї витягнуть гаманець.

Найбільш екстремальна ситуація сталася у Мексиці минулої зими. Я вирішив прогулятися місцевими пагорбами на околиці міста. Як це зазвичай буває в Європі, або в Україні, людина собі пакує наплічник і їде на кінцеву зупинку якогось там трамваю, і підіймається парком вгору. Я те саме зробив у Мексиці, але згодом з’ясував, що місцеві ні в якому разі такого не роблять, тому що до мене підійшли місцеві гопники, витягнули ножа і сказали: «Давай все, що в тебе є». Багато варіантів у мене не було і я просто спокійно сказав: «Trankilo, я вам все віддам». Я віддав їм гаманець, наплічник і все, що при мені було. Тоді вони собі просто пішли. Добре, що я залишився після цієї ситуації без дірки в животі, бо таке теж трапляється, особливо в Мексиці, або в інших латиноамериканських країнах.

Ще був випадок, коли 2 роки тому на Балі я захворів на лихоманку Денге – це така екзотична хвороба, щось схоже на грип, просто на один рівень складності вища. Тоді мене госпіталізували, я провів кілька днів у лікарні під крапельницею і оклигав.

– Станом на сьогодні чим ви заробляєте на свої подорожі?

– Я веду блоги. Один із них – openmind.com.ua. Вся діяльність і заробітки тут формуються на прямих послугах, які я надаю, тобто займаюсь консалтингом по темі просування продуктів і послуг онлайн, допомагаю людям реалізовувати їхню мету в плані продажів продуктів чи послуг через Інтернет. Також нещодавно ми перезапустили unistudy.org.ua – це інша цікава онлайн-платформа для молодих людей і студентів з України про можливості для них за кордоном. Відповідно тут ми надаємо корисний і якісний контент для молоді, а гроші він приносить від реклами. Скажімо, якщо якийсь західний університет, або організація створюють певний семінар, якусь платну подію, то ми беремо з них кошти за розміщення публікацій, інформації про ці події на нашому ресурсі. Також я веду ukraine-travel-secrets.com – це англомовний онлайн-путівник по Україні. Зараз він переживає не найкращі часи у зв’язку з подіями у нашій державі. Небагато іноземців зараз їдуть в Україну, тому активність там значно менша. Але це все тимчасово, тому що після кожної кризи є зростання вгору. Якщо підсумувати кількома словами, то я заробляю дистанційно. За допомогою ведення онлайн-бізнесу я маю можливість подорожувати я маю можливість подорожувати і постійно продовжувати свою професійну діяльність.

– Скільки часу у подорожей краде ваша робота?

– Я подорожую разом з роботою, тобто, щоб мати можливість займатися і повністю не занедбати цю справу, треба тримати руку на пульсі, весь час дивитися, чи все працює, вести переписку з клієнтами. Це великий обсяг робіт, але на щастя є Інтернет, який дозволяє мені тримати зв’язок з клієнтами, партнерами. Я щодня слідкую, як ідуть справи по бізнесу і щонайменше по 3-4 години майже щодня я приділяю роботі. Я прокидаюся, роблю зарядку, снідаю, сідаю у першій половині дня за свої справи, а потім уже йду дивитися на дельфінів, чи займатись чимось іншим. Поте трапляються дні, коли я взагалі зовсім нічого не роблю – якісь довгі переїзди, трекінг у гори, де просто немає Інтернету. А бувають і дні, коли ми запускаємо якийсь новий відповідальний проект, то кілька днів підряд можу перебувати біля комп’ютера і по 12 годин.

– Як вам подорожується в умовах фактичної війни в частині України, коли проводиться активна мобілізація? Чи не боїтеся, що вас заберуть на якомусь кордоні в армію?

– На щастя мені не прийшла повістка. Чи не страшно? Та ні, чому ж? Подорожується дуже добре. Війна в Україні на це зовсім не впливає. Проте завжди, коли ми пересікаємося з людьми, одне з перших, що питають під час розмови це: «Where are you from?», я кажу: «I’m from Ukraine». В людини відразу міняється міміка і наступне, що вона думає: «А що ж у тебе далі запитати?». Звичайно, мені неприємно, що про мою країну ходить слава, що у ній все погано, але я намагаюсь певним чином бути гідним представником нашої держави в інших країнах.

Я не читаю новин, тому що це досить негативно впливає на свідомість, б’є по мізках, якщо читати будь-що, що пишуть у новинах. Для цього в мене є «фільтри» типу друзів, родини, які мені розповідають, що насправді відбувається.

– Куди плануєте поїхати після Лаосу?

– Далі ми плануємо поїхати в Китай. Наразі в нас є багато друзів у Китаї, зокрема багато львів’ян. Ми тримаємо курс на місто Гуанчжоу – це велика, економічно розвинена зона неподалік від Гонконгу і Макао. З деякими з тамтешніх друзів ми перед тим зустрічалися в різних точках світу під час наших мандрів. Можливо, на деякий час залишимось там, тому що Китай є досить великою країною, там багато на що можна подивитися. Мені особисто цікава китайська мова – мандарин. Можливо, повернемося назад в Україну. Це все обмежується тільки уявою і грішми.

– А Україною ви подорожуєте?

– Звичайно. Я досить активно подорожую і Україною, адже зрештою це потрібно було робити, щоб наповнювати сайт ukraine-travel-secrets.com. Я був уже в багатьох місцях – багато разів у Криму, на Донбасі, на Поділлі, у Львові, Києві.

– Можете назвати якісь непопсові, проте цікаві куточки України?

– Не знаю, наскільки воно вже є попсовим, але моя улюблена частинка України – це, мабуть, Подільські Товтри. Це регіон навколо Кам’янця-Подільського, де Дністер формує каньйон, там є багато варіантів лісовою дорогою заїхати до самого провалля, де перед вами розкидається величезна річка, а по обох боках – обривисті береги. Там є дуже багато цікавих прихованих перлин, куди можна поїхати, поставити намет і провести час на свіжому повітрі.

– Скільки днів від початку цього року ви провели в мандрах?

– Від початку 2015 року в мандрах я провів рівно стільки днів, скільки вже триває 2015-ий рік. Ми з Мартою одружилися і на початку листопада минулого року вилетіли в Гонконг. Після цього в нас був місяць у Тайвані, місяць у В’єтнамі, 3 тижні в Камбоджі і ось ми вже третій день в Лаосі.

– Виходить, зими ви не бачили?

– До речі, так. Справжньої зими я вже не бачу третій рік поспіль. Два роки тому ми провели більше 4 місяців у Таїланді, Малайзії, Балі, Сінгапурі, Шрі-Ланці, а минулого року ми були в Мексиці й на Кубі. Тобто переважно у нас такий стиль, що ми десь у кінці жовтня-протягом листопада виїжджаємо на зимовий період у теплі місця і повертаємося зазвичай на Паску. Це така хороша наша традиція, тому що ви знаєте, як гарно у Львові святкують Паску. Приїжджають усі друзі, збираються в Шевченківському гаю, і ми в тому плані не виключення.

Розмовляла Ірина Лаб’як

Інші статті по темі:

Обговорити статтю на форумі



Loading...
©  Новини України на Rivnist.In.Ua - незалежний погляд на новини в Україні та світі, зокрема: політика, суспільне життя, економіка, кримінал, події, спорт, культура.  2010-2015