Немає числа вигодам, які Британія століттями отримувала від свого відокремленого острівного положення. Але іноді провидіння виставляє британцям рахунок за розміщення в займаному ними кутку Атлантики. Сполучене Королівство під дією чи не самої страшної в своїй історії повені. Шторми біля берегів Англії та Уельсу закачують воду назад в британські річки, і ті дружно виходять з берегів. А дощі йдуть такі, яких століттями не бачили. В Англії рівень січневих опадів побив рекорд 1766 року. Відразу в 16 районах паводок визнаний «серйозним», а ще дві з гаком сотні місцевостей рятувальники закликають готуватися до того ж.

Повінь обіцяє стати найдорожчим лихом в новітній історії країни. Застраховані збитки вже досягли мільярда фунтів стерлінгів (1,6 мільярда доларів), і це явно не межа. Збитки ж незастраховані можуть виявитися вдвічі вище, а сумарні втрати економіки уряд оцінив в 14 мільярдів фунтів: тут і вартість зруйнованого майна, і втрати бізнесу, і збиток від зростання ВВП. У загальній складності Великобританія втратить вчетверо більше, ніж США від недавньої хвилі холодів.

Небувале лихо — нестандартна відповідь. Пожежні і рятувальні служби королівства мобілізували 70 % свого персоналу, чого не було з часів Другої світової. Будівельникам тимчасових дамб прийшли на допомогу цілих два принца, Вільям і Гаррі, — як підношувачів мішків з піском.

Електричним компаніям рекомендовано (змусити їх уряд не може) знизити тарифи в постраждалих районах. Бізнесу надані податкові канікули на термін до трьох місяців, а деякі банки люб’язно погодилися дати постраждалим від стихії клієнтам відстрочки по кредиту. Оскільки з транспортом теж біда, то по дешевих залізничним квиткам тимчасово дозволять їздити в першому класі. Йдуть переговори зі страховими компаніями: уряд ламає голову, як змусити їх не роздувати ставки і не скорочувати премії. Прем’єр-міністр Девід Кемерон тим часом оголосив, що ніяких грошей для постраждалих співгромадян йому не шкода і кожен з них отримає 5000 фунтів на ремонт житла або офісу.

Але на все це вже зараз потрібні сотні мільйонів, а їх, як з’ясувалося, про запас не відкладено. Бурі та урагани не перестаючи тріпають північ Європи з осені, і всі резерви давно витрачені.

Чимало за останні десятиліття було в Британії паводків, але, мабуть, вперше у такого лиха будуть серйозні політичні наслідки. Якщо у Лондоні ще залишилися наміри покинути ЄС, то стихія вдарить по них болючіше, ніж будь-яка Єврокомісія. Все йде до того, що Великобританії доведеться просити у Євросоюзу грошей. Як дізналася «Файненшл Таймс», члени кабінету примушують прем’єра Девіда Кемерона відправитися до Брюсселя з шапкою і виклопотати пару сотень мільйонів з Фонду солідарності ЄС.

Не так вже це й багато порівняно з мільярдами, які відписують звідти Греції та іншим на гасіння лісових пожеж, вважають міністри. Та й не вперше протягувати руку: сім років тому Лондон попросив (і отримав) на боротьбу з повінню 127 мільйонів фунтів. А що Кемерон якраз зараз продавлює референдум про вихід з ЄС і ось вже пару років публічно свариться з чиновниками з Євросоюзу… Ну так що ж, від прем’єра не убуде, проковтне як-небудь свою гордість. Як говориться, закрий очі і думай про Англію.

А тут і головний британський євроскептик, лідер Партії незалежності Сполученого Королівства Найджел Фарадж відважив сам собі потужного ляпаса. Він згадав старовинну англійську приказку про те, що благодійність починається вдома, і запропонував направити на боротьбу з повінню величезні суми допомоги, які Великобританія перераховує іноземним урядам. Це, між іншим, 11 мільярдів фунтів стерлінгів на рік, трохи менше 1 % ВВП країни. Тим більше що недавно з’ясувалося: щорічно півмільярда британських асигнувань зникає в 10 найбільш корумпованих державах світу.

За таку жадібність і звірячу жорстокість до злодійкуватих довічних президентів Африки Фарадж, звичайно ж, піддався у себе вдома форменого ліберально-газетного цькування, що цілком може відбитися на шансах його партії прорватися в травні до Європарламенту. Мабуть, зрозумівши, що втрачати вже нічого, Партія незалежності несподівано підтримала ідею просити допомоги у ЄС. «Врешті-решт, це і наші гроші», — оголосив Фарадж.

Референдум про розлучення з Брюсселем — це ж «колись там», у кращому випадку — в 2015 році. А гроші гостро необхідні ось уже кілька тижнів, і весь цей час гордих консерваторів Кемерона пиляють і пиляють ліберал-демократичні партнери по коаліції, члени Європарламенту і суспільство. Мовляв, якби ви не ламалися, допомога давно б уже надійшла до Англії.