Майдан опинився в одному ряду з площею Тахрір у Каїрі, Таксим в Стамбулі, Азаді в Тегерані, Тяньаньмень у Пекіні, Трафальгарській площею в Лондоні, афінською Синтагмою, празькою площею Венцеслава і багатьма іншими. «Вони збирають тисячі людей і запрошують світ подивитися, як вони міряються силою з нібито диктаторським режимом. Іноді вони навіть перемагають», пише Саймон Дженкінс на сторінках The Guardian.

Він називає міські площі «могутніми політичними театрами», «символами сучасної революційної політики». При цьому, підкреслюється в статті, натовп здатен повалити старий режим, але рідко коли він творить новий. Площа — символ провалу, а не надії.
«Будь я диктатором, я б відразу побудував у цих місцях торгові центри, як це минулого року спробував зробити Реджеп Ердоган з парком Таксим — Гезі. Принаймні, я б засвоїв урок Тяньаньмень: якщо натовп уже зібрався на площі його дуже непросто розігнати, а в світі це отримує набагато більше розголосу, ніж десятки боїв у провінції». Кажуть, продовжує автор, що Володимир Путін засудив Віктора Януковича за те, що той не зумів швидко очистити Майдан. Складно собі уявити, щоб Путін дозволив зайняти Червону площу, додає Дженкінс.

При цьому, наголошується в статті, такі опозиційні натовпи породжують «анархію і хаос», керуючись руйнівними мотивами: «Натовпи руйнують, але рідко будують». У Києві, наприклад, один з демонстрантів, обурений діями сил Януковича, пропонував вивести президента на площу, щоб всі могли по черзі «плюнути йому в обличчя».

При цьому натовпу необхідно, щоб його хтось направляв — інакше він втратить силу. Площа Тахрір претендувала на звання найбільшої демонстрації в історії, але протестуючі могли скандувати лише «владу народу» — з часів Бастилії гасло не змінилося. В результаті демонстрантами стали керувати добре організовані «Брати-мусульмани».

Романтики часом говорять про «мудрість натовпу», але вони не беруть до уваги здатність тоталітарних правителів маніпулювати масами і забувають, на яку істерію і жорстокість здатен натовп. «Навіть спонтанне збіговисько нестабільно і таїть в собі небезпеку — подарунок як демагогам, так і честолюбним демократам. Натовп рідко виявляє здоровий глузд».

Як приклад автор статті наводить візит європейських посередників до Києва. Вони вели переговори з урядом і опозицією, а потім запропонували Майдану рішення по виходу з кризи з впорядкованою передачею влади. Але натовп і чути про це не хотів і освистав посланців.

У результаті «законно обраний лідер був повалений натовпом». Можливо, обмовляється автор, Янукович все це заслужив: був корумпованим, жорстоким, маріонеткою в руках Росії. «Але на ньому все ще були зношені лахміття отриманої на виборах легітимності, якої не було у демонстрантів. Його прихильники навряд чи про це забудуть», — попереджає Дженкінс.

«Натовп на площі — це не якийсь ритуал демократичного очищення. Це найпримітивніша людська реакція на загрозу. Вона вказує на крах політичних інститутів, неспроможність закону і порядку, узурпацію партії, об’єднання та лідерства. Натовп може влаштувати ослабленому режиму коротке замикання і занурити країну в темряву. Натовп рідко включає світло демократії.

Будь який переворот може дати надію на кращі часи. Але історія завжди скептична. За іронією, всього місяць тому інший величезний натовп зібрався на площі Тахрір: вони святкувала повернення армії до влади після трьох років хаосу. Часом навіть натовп жадає порядку», — резюмує Дженкінс.