Президента Росії Володимира Путіна часто вважають «залізною людиною», реліктом, який хоче повернути Росії її колишню імперську славу. Проте на цьому тижні у своїй заголовній статті журнал The Nation заявив, що американські ЗМІ спотворюють образ Путіна.

Як і навіщо? Сьогодні я запросив до студії Стівен Коена, автора цього нарису. Він викладає русистику в Нью-Йоркському і Прінстонському університетах. Стів, ви заявляєте, що ця людина — не запеклий імперіаліст і диктатор, якою ми її бачимо. Поясніть, чому ви так вважаєте.

Стівен Коен, почесний професор, викладач Нью-Йоркського і Прінстонського університетів: Він також і не Гітлер, як вважають колишній держсекретар Олбрайт і професор Бжезінський. Путін — не вбивця. Він не неорадянський імперіаліст, який намагається створити… відтворити Радянський Союз. Він навіть не налаштований проти Америки.

Насправді він з самого початку був вкрай проросійськи налаштованим людиною. Він перебуває при владі вже майже 14 років. І його завдання — як він його собі уявляє, і як її представляють багато росіян, — відновити Росію після катастрофи 1991 року, розвалу російської держави.

Не забувайте, що за ХХ століття Росія пережила крах двічі. Перший раз — в 1917 році. Тому його завдання — повернути стабільність, процвітання, велич, — що б під цим не мали на увазі в самій Росії, — і при цьому відновити традиційні зони національної безпеки Росії на її кордонах. У них входить і Україна.

Не він спровокував українську кризу. Йому її нав’язали, і у нього не було іншого вибору, окрім як відреагувати. Що, як ми бачимо, він і зробив.

Ви заявляєте, що він один з найліберальніших правителів за всю історію Росії.

Стівен Коен: Я б так не сказав. У тому сенсі, що я б не використовував слово «ліберальний». Я б сказав, що за останні 400 років Путін — найменш авторитарний російський лідер, за винятком Горбачова, і можливо, першого пострадянського президента, Єльцина. Але щодо Єльцина — спірне питання. Давайте будемо називати його самим м’яким авторитарним правителем Росії за століття.

До речі, давайте подивимося на ставлення до євреїв, оскільки це важливо. Статус єврейського населення в Росії часто можна приймати за показник того, як російська влада ставиться до народу. І за всю історію Росії жоден лідер не ставився до російських євреїв краще, ніж Путін. Якщо вам потрібні докази з цього приводу, запитаєте Ізраїль.

Але що ви скажете про неоімперіалізм? Чому ми повинні приймати як належне, що кожен раз, коли Росії здається, що її інтереси будь-яким чином ущемляються, вона вводить свої війська в регіони Грузії та України? Це схоже на неоімперіалізм, хіба ні?

Стівен Коен: Фарід, ви знаєте, ми могли б сперечатися про це годинами, але давайте уявимо в аналогічній ситуації США. Що буде, якщо російський вплив раптом проявиться в Канаді і в Мексиці і деякі регіони цих країн заявлять, що вони збираються приєднатися до путінського Євразійського економічного союзу і навіть, можливо, до його військового блоку? Звичайно ж, американський президент буде змушений відреагувати так само жорстко, як Путін, якщо не ще жорсткіше.

Я з вами не згоден. Я не думаю, що якщо Канада захоче налагодити торговельні відносини з Росією, то президент США пошле туди війська.

Стівен Коен: Так. Але якби ці торговельні відносини позбавляли США статусу основного торгового партнера Канади, це б, безсумнівно, створило кризову ситуацію.

Але давайте повернемося до України. Бжезинський і Олбрайт, наприклад, говорили, що нинішній український уряд легітимний. Путін заявляє, що він нелегітимний.

Я готовий сперечатися, що якби ви запросили на вашу передачу кількох юристів, що спеціалізуються на конституційному та міжнародному праві, то їм би було дуже важко обгрунтувати, як нинішній український уряд може бути легітимним.

Уряд, який тиждень тому повністю зруйнував український конституційний лад, усунув від влади обраного президента і почав приймати антиросійські закони. До того ж він, як мінімум, частково контролюється вкрай екстремістськими силами на вулицях. Це було б дуже важко обгрунтувати.