23-річна співачка розповіла про своє музичне дитинство і підтримку батьків, пошуки власного стилю і ставлення до епатажу .

— Нюша, розкажіть, яку роль у вашому становленні відіграли батьки? Вони поділяли ваше бажання стати співачкою?

— Так, мені дуже пощастило з батьками, вони з самого дитинства давали мені можливість проявляти ініціативу, займатися тим, що мені цікаво, ніколи не змушували мене робити те, що я не хочу. У дитинстві я займалася танцями, плаванням, і мама завжди прислухалася до мене, навіть коли я була маленькою. Я виросла в сім’ї з дуже вільними відносинами, тому вибір займатися музикою був повністю моїм рішенням. Але щоб робити це професійно, мені потрібно було довести татові (він музикант), що у мене дійсно є здібності, що все серйозно.

— І як же ви доводили?

— Це відбувалося протягом досить довгого часу… Я потихеньку знайомилася з різними музичними стилями, у вісім років написала першу пісню. Це для нього було своєрідним дзвіночком. Трохи пізніше я почала писати і тексти, так що тато з кожним роком все більше бачив у мені величезне бажання займатися музикою.

— Тато допомагав вам в професійному сенсі?

— Безумовно, тато допомагав мені у всьому, що пов’язано з музикою. З раннього дитинства я займалася з педагогом, вивчала сольфеджіо… Але якщо виникали якісь питання, я завжди зверталася до тата. На той момент у нього була своя студія, була можливість все показати і розповісти мені про все, що мені цікаво. Але коли ми вирішили розпочати вже серйозно працювати, і мені знадобилася професійна підтримка, батько виступив в якості мого продюсера.

— Ви так рано почали робити кар’єру, чи вистачає вам часу на себе, на друзів, якісь розваги?

— Я, мабуть, так вихована… З дитинства мені говорили, що якщо хочеш чогось досягти — то потрібно багато працювати. Будь-який успіх — це величезна праця. Велику частину часу в дитинстві я проводила з мамою. Так як батьки розлучилися, і мама завжди дуже багато працювала, я бачила, як вона пізно приходить, як втомлюється, як старається заради мене… При цьому грошова ситуація у нас в родині була важка. Ми багато чого не могли собі дозволити, і я мріяла, що виросту і зможу забезпечити своїх рідних. Загалом-то саме з таким настроєм я почала працювати, розуміючи, що доведеться віддавати вільний час і чимось жертвувати. Звичайно, у мене дуже мало вільного часу, і я завжди намагаюся провести його з батьками або друзями.

— А ви пам’ятаєте, який перший подарунок зробили мамі?

— Так, я подарувала мамі сережки. І періодично продовжую купувати їй подарунки, тому що вона завжди дуже мало часу приділяла собі, ніколи не дозволяла собі якихось дорогих речей. Я спочатку купувала їй одяг, аксесуари, а потім змогла подарувати і автомобіль.

— Ви просто донька мрії! Давайте повернемося до теми музики. З ким би ви хотіли заспівати дуетом?

— Це дуже складне і творче питання. Можливо, мені й подобається музика якогось артиста, але не факт, що ми спрацюємося і щось вийде. Для початку, завжди потрібно зустрітися і спробувати, як, наприклад, ми це робили з татом — у нас на рахунку вже два дуети, і ми музично один одного розуміємо. Щоб написати хороший трек, в дуеті повинна бути гармонія…

— А що у вас в плеєрі звучить?

— На даний момент, це в основному окремі сингли. Раніше я більше любила слухати альбоми повністю, але, на жаль, останнім часом артисти все менше випускають якісні та цікаві пісні, які хотілося б слухати від і до.

— Розкажіть про ваші сценічні костюми, вони досить незвичайні. Ви ж працювали і з Кірою Пластініною. Як ви взагалі вибираєте образи для концертів?

— У цьому сенсі ми перебуваємо в постійному пошуку, адже концертні костюми — це щось більш неординарне і незвичайне, ніж повсякденний одяг. Як мені здається, вони повинні передавати певний стан, настрій та енергетику. Вони постійно повинні змінюватися, відповідаючи пісням.

Тому, у мене є стиліст Сергій Шатунов, який контролює все, що пов’язано з одягом. Але також у мене були точкові проекти з Кірою Пластініною. Наприклад, вона готувала мій концерт в Crocus City Hall. Я завжди беру безпосередню участь у підготовці до концерту, вибираю тканини, раджуся щодо образів, постійно роблю примірки…

— А в цілому ви вважаєте себе модницею? Наскільки вам цікава фешн-індустрія?

— Ще зовсім недавно я зовсім не цікавилася модою, абсолютно. У моєму світі пріоритети розставлені трошки в інший бік (Посміхається) Але я ж, все-таки, дівчинка! Звичайно, мені з часом стало цікаво самовиражатися за допомогою одягу. Так, я теж періодично експериментую і шукаю свій унікальний стиль.

— Хто є для вас модним прикладом?
— Я не хотіла б ніякого копіювати… Ну, наприклад, останнім часом Ріанна виглядає дуже зухвало і яскраво. Звичайно, я нічого не збираюся повторювати і розумію, що з цією співачкою працює величезна команда стилістів, яка вибирає луки без її участі. Це велика серйозна індустрія, це вже більше індустрія моди, ніж музична.

— До речі, як ви загалом ставитеся до епатажу зірок на зразок Ріанни, Майлі Сайрус або Леді Гаги?

— Я думаю, що справа у внутрішньому стані цих артистів, вони навряд чи б вели себе так проти власної волі. Останнім часом це справжній бум. Але треба враховувати, що у цих дівчат дуже непроста популярність! У когось починається зоряна хвороба, хтось божеволіє на грунті своєї слави, як, наприклад, колись Брітні Спірс. Дуже сумно, коли подібні ситуації відбуваються… Я думаю, що на них діє дуже сильний тиск, в результаті якого артисти роблять неадекватні речі.

— Нюша, і останнє питання — романтичне. Ви могли б описати ідеального, на ваш погляд, чоловіка?

— Дівчата дуже люблять помріяти, скласти список якостей, які повинні бути в ідеальному чоловікові… Але в житті найчастіше так буває, коли ми думаємо, що нам підходить одна людина, а закохуємося в абсолютно іншого! Найчастіше дівчата самі не розуміють, чого хочуть, і який тип чоловіків їм підходить. Тому потрібно просто чекати справжніх почуттів та емоцій, адже коли приходить любов, можна пробачити багато недоліків, на багато що закрити очі.