Фільм Джонатана Інгліша «Залізний лицар 2» вийшов на екрани.

З моменту закінчення облоги замку Рочестер, що трапилася в першій серії, пройшло п’ять років. Шотландці осоромлені, але не змирилися і бродять по Британії напівдикими бандами у пошуках легкої здобичі. Гнані спрагою помсти, вони починають нову облогу володінь так ненависних їм англійців. Смертельно поранений господар замку відправляє свого сина (Том Рис Харріс) на пошуки непереможного лицаря Гая, здатного відбити напад.

Погрязший в плотських утіхах Гай (Том Остін), трохи помовчавши, погоджується допомогти своїм родичам, але на безкорисливо, а за жменю дзвенячих монет. Взявши собі в допомогу вірного друга, цинічного ката і похітливу войовницю, він відправляється на захист дядькової вотчини. Далі піде низка батальних епізодів різного ступеня недоладності і несміливі натяки на любовну лінію…

Залізко критики вже встигли охрестити другим «Залізного лицаря» «Грою престолів» для бідних». Почасти вони праві — хоча б тому що сюди перекочувала частина акторів з цього популярного серіалу. Грають вони, правда з рук геть погано, та й сумбурні батальні сцени, зняті тремтячою камерою, видовищності не додають ніякої (все, як у «бородатому» анекдоті: «Бій у Криму, все в диму — нічого не видно»). Харизми у акторів також ні на гріш: молодого спадкоємця хочеться охрестити «сосунком», Гай — це якась секс-машина, а єдиним більш-менш симпатичним (зовні) персонажем здається кровожерний шотландський вождь. При цьому, подивившись на те, як безжально кельти розправляються зі своїми полоненими, так і хочеться процитувати Бродського: «Марі, шотландці таки скоти!».

Герої фільму воліють висловлюватися фразами інших класиків. Так, в одному з епізодів Гай раптом видає «те, що нас не вбиває, робить сильніше». Діалоги персонажів — взагалі одна з найслабших сторін фільму. Лагідно назвати улюбленого «жайворонком» раннім погожого ранку в XIII столітті все-таки навряд чи могли. Зате антураж на рівні. Дивлячись на інтер’єр замку, відчуваєш бажання потрапити туди на 2-3 дні в рамках якого-небудь екстремального туристичного туру.

Мораль другого «Залізного лицаря» мізерна але своєчасна. Проблема корисливих найманців, готових за солідну винагороду, відстоювати будь-які інтереси, стоїть особливо гостро на тлі того, що відбувається в Україні.