Кінокартина «Два дні, одна ніч» від геніїв соціального кіно, братів Дарденн

На одній маленькій фабриці у французькій провінції працює Сандра (Маріон Котійяр), яка щойно пережила найсильнішу депресію. Але приводів для занепокоєння у неї менше не стає — її хочуть звільнити, і для цього влаштовується голосування. Працівників фабрики, яких всього-то декілька чоловік, ставлять перед вибором — або Сандра йде, або всі позбавляються солідного бонусу. Проте жінка вирішує боротися і домагається нового голосування. Багато чи змінять своє рішення і відмовляться від грошей заради чужої людини?

Дія картини розгортається в ті самі два дні і одну ніч, які Сандра витратила на оббивання порогів своїх товаришів по службі. Глядачі будуть по п’ятах слідувати за героїнею, спостерігати за її стражданнями і поглинанням пігулок від депресії. Маріон Коттійяр постає тут в незвичайному для себе амплуа — без лиску і макіяжу, в джинсах і простій майці, з-під якої визирають бретельки бюстгальтера. Те що відбувається здається їй принизливим і безглуздим — навіщо змушувати людей виправдовуватися або відмовлятися від необхідних грошей? Адже не багато хто на це здатен, і їх можна зрозуміти.

Творці безпосередньо запитують: «А ви б змогли?», і тут же додають: «Якщо ні, то ви погана людина». Деякі критики вважають, що це чи не найкращий фільм братів Дарденн, двічі лауреатів каннського фестивалю. Правда, за цю картину вони нічого не отримали. Журі могла відштовхнути монотонність оповідання в зображенні нудного і повсякденного. Це майже виробничий роман, в якому все зводиться до багаторазового повторення «перевірки на вшивість» товаришів по службі головної героїні. Причому великої різниці ми між братами по цеху не бачимо — їх характер ніяк не розкривається. Весь світ поділений на тих, хто готовий відмовитися від грошей і тих, хто не готовий.