На жаль, навіть найретельніше розслідування аварії, що спіткала рейс MH17, навряд чи розкриє таємницю того, хто ж насправді в ній винен, пише американський журнал The National Interest.

Авіакатастрофа викликала шок і небувалий резонанс, за якими звідусіль послідували заклики до негайного посилення санкцій щодо Росії. Однак трагедія яка спіткала малайзійський рейс нічого не міняє на практиці. США — не кращий моральний приклад і далеко не держава, що сміє звинувачувати інших в атаках на цивільне населення.

Американська розвідка, як відомо, зробила добре відомі висновки, згідно з якими саме ополченці збили пасажирський «Боїнг», прийнявши його за український військовий літак. Більш того, за їх власними заявами відомо, що на озброєнні у сепаратистів є ракетні установки «Бук» (невідомо, вкрадені в української армії або поставлені російською стороною). Але будь навіть все це правдою, що це змінить?

У 2001 році українські військові випадково збили російський авіалайнер, що виконував рейс за маршрутом Тель-Авів — Новосибірськ. Але навіщо українській армії використовувати зенітні знаряддя сьогодні, знаючи, що сепаратисти не мають військово-повітряних сил? Як би там не було, вина бойовиків в тому, що «Боїнг» був збитий — більш ніж очевидна, що грає на руку уряду в Києві.

Майже відразу ж після трагедії над українським небом, деякі лобістські групи в США почали розпалювати мілітаристські пристрасті. Сенатор Джон Маккейн заявив, що доказ вини Росії чи проросійських сепаратистів «… відкриє нам ворота для надання допомоги Україні, в тому числі у вигляді надання оборонного озброєння [і] посилювання санкцій».

Читайте також: Як перевірити чи справжня органічна косметика

Однак, незважаючи на всю трагічність того, що сталося з малайзійським рейсом, сама по собі ця подія нічого не змінить в глобальному сенсі. Авіакатастрофа викликала хвилю обурення і посилила ненависть до Путіна, однак не призведе до істотних позитивних змін ні для кого, в тому числі для українців.

Зробимо короткий екскурс в історію. Китай збив авіалайнер Гонконгу в 1954 році, в результаті чого загинули 10 осіб. Через рік, в Болгарії був збитий рейс Ель Аль, який помилково порушив повітряний простір цієї країни. Загинуло 58 людей. У 1973 році Ізраїль збив лівійський авіалайнер, загинуло 108 осіб, при аналогічних обставинах. П’ять років по тому, Радянський Союз підбив південнокорейський рейс; при аварійній посадці загинули дві людини. У 1980 році італійський рейс з 81 пасажиром на борту був збитий військовим французьким літаком, проте до цих пір деталі катастрофи не з’ясовані, а винні не покарані.

Проте, жоден з інцидентів не послужив достатньою підставою для початку війни.

Навіть під час холодної війни, подібні інциденти вирішувалися мирним шляхом. Навіть незважаючи на те, що Рональд Рейган використав інцидент з корейським рейсом проти Радянського Союзу, все це не вийшло за рамки дипломатії.

Читайте також: Валютні кредити переведуть у гривню?

У випадку з MH17, єдине, що ще можна і потрібно зробити з боку національних та міжнародних органів, так це провести оптимізацію мережі повітряних перельотів над конфліктними ареалами, щоб уникнути повторення трагедії. Як правило, щодня над східною Україною пролітають близько 400 комерційних рейсів, у тому числі майже 150 міжнародних.

Важливо відзначити і те, що Росія сьогодні не представляє собою того, чим був СРСР. У багатьох відносинах. Росія — не СРСР, а Путін — не Сталін. На відміну від СРСР, Росія не представляє ідеологічної загрози і не перебуває ні в одному потужному військовому союзі. Збройні сили Москви не можуть похвалитися глобальним охопленням. Росія втручається в міжнародні справи, залишаючись при цьому всього лише дилетантом в порівнянні з Радянським Союзом, які мали у свій час безліч союзників і клієнтських держав по всьому світу.

Амбіції сьогоднішньої Росії — спроби повернути собі «історичне становище», все ж вкрай обмежені зовнішніми факторами. Втручання Москви у справи України, як і війна 2008 року проти Грузії, — суцільна низка невдач. Очевидно і те, що Росія просто не захоче заново проковтувати таку велику країну як Україна, з величезним відсотком неросійського населення. А подальша агресія на захід — і зовсім фантастика, яка не відповідає ні здібностям, ні запитам сучасної Росії.

Читайте також: Як правильно вибирати дитячі меблі

Президент США Барак Обама правильно охарактеризував загрозу від Москви: «Росія — регіональна держава, і не через сили, а через свою слабкість є загрозою для деяких своїх сусідів».

Відносно України варто зазначити наступне. Ситуація донезмоги трагічна, проте, знову ж таки, стратегічно малозначима для США. З повною упевненістю можна сказати, що Вашингтон не має жодних підстав для військового протистояння Росії. Та й до того ж, навіщо посилювати відносини з державою, здатною підсобити американцям відносно більш істотних цілей, які зачіпають Іран, Афганістан, Ірак, Сирію, Північну Корею і так далі.

У більш широкому сенсі, саме Європі, а не США, кинутий сьогодні виклик. Вона сама повинна взяти на себе відповідальність за власну оборону. Економічна і військова сила Росії нікчемна в порівнянні не тільки з Америкою, а й Європою, чия економіка у вісім разів перевершує російську, а населення — в три. Москва здатна бити слабких сусідів, таких як Грузія і Україна, але не наважиться піти війною на Європу. Криза України є насамперед проблемою для Брюсселя, а не Вашингтона.