Зустріч в Мілані показала, що позиції Москви тільки посилюються на тлі провалу Києва на військовому та економічному фронті, вважає видання The National Interest. З наближенням зими ЄС все більше турбує транзит російського газу, новий прем’єр Польщі дистанціюється від русофобської політики, а нового генсека НАТО пов’язують з Путіним «хороші особисті стосунки». Тому політичний баланс в Європі може ще більше схилитися в бік Росії.

Довгоочікуваний саміт європейських лідерів за участю президентів Росії і України в Мілані не привів до помітного прогресу у врегулюванні кризи, яка тягнеться вже майже цілий рік. В цілому можна вважати його просто повторенням попередньої зустрічі Путіна і Порошенко в Мінську — і це не дивно, якщо враховувати поточні політичні тенденції в Європі, пише Джеймс Карден на сторінках The National Interest.

«Путін завжди займатиме більш сильні позиції на переговорах з Україною — незалежно від того, чи загрожують йому санкції або гучний хор міжнародного засудження», — підкреслює автор. Однак з наближенням зими позиції російського президента стають ще сильніше, оскільки «військова конфронтація між Росією і Україною» починає перетворюватися «в конфронтацію між Україною і Європою» через транзит російського газу. І в умах лідерів ЄС «ще свіжі спогади» про те, як Київ відбирав для своїх потреб транзитний газ, змусивши Росію припинити експорт до Європи в січні 2006 та 2009 років.

Порошенко у всіх відносинах «з тріском програв» військовий бій за Донбас, продовжує The National Interest. І хоча опитування напередодні парламентських виборів показують, що його блок лідирує, він як і раніше не вирішив велике число проблем які стоять перед країною, в числі яких — розвал економіки і негативна реакція населення на те, як уряд діє в умовах кризи. Ті акти насильства проти діючих депутатів на тлі ухвалення закону про люстрацію, відродження нацистських символів і включення вкрай правих елементів в «Народний фронт» прем’єр-міністра Арсенія Яценюка — все це зовсім не віщує політичного спокою на Україні.

Це негативно позначається і на обстановці в Східній Європі, відзначає автор: вже з’явилися перші ознаки напруженості між Україною та її «найбільш активною прихильницею в Європі» — Польщею. Адже там спогади про співпрацю українців з нацистами проти поляків і євреїв набагато більш свіжі і хворобливі, ніж в США. Американські «вчені мужі» усередині намагаються не згадувати той факт, що фігури на кшталт Степана Бандери як і раніше викликають симпатії на заході України. Однак масові демонстрації в Києві із закликами до реабілітації Української повстанської армії, що брала участь в масових розстрілах багатьох тисяч поляків, не сприяють поліпшенню відносин між Варшавою та Києвом.

Двосторонню напруженість провокує і суперечка через заборону на поставки польського м’яса, введена Києвом нібито «через порушення санітарних норм». Крім того, через військової операції на сході України, яка зазвичай експортує вугілля, з наближенням зими буде змушена імпортувати від трьох до чотирьох мільйонів тонн вугілля. Але при цьому вона продовжує закуповувати у великих кількостях російське вугілля, констатує The National Interest. Як заявив міністр економіки Польщі, Київ виявляє інтерес до польського вугілля лише тоді, «коли воно безкоштовне».

На руку Путіну відіграє і те, що після призначення Дональда Туска на вищий пост в Євросоюзі його змінила на посту прем’єр-міністра Єва Копач, яка, не гаючи часу, дистанціювалася від відверто русофобської зовнішньої політики польського міністра закордонних справ Радослава Сікорського, продовжує автор. Хоча ідеї Сікорського, без сумнівів, як і раніше будуть доходити до обширної американської аудиторії «завдяки все більш оригінальним і фантастичним розмірковуванням його дружини на сторінках Washington Post».
Недавня зміна політичного керівництва НАТО теж може обернутися посиленням позицій Москви, вважає The National Interest. На відміну від «самовдоволеного екс-прем’єра Данії і ентузіаста іракської війни» Андерса Фога Расмуссена, якого автор відносить до «вкрай рідкісного виду євро-неоконів», новий генсек НАТО Йенс Столтенберг має репутацію «людини, яка прагне до консенсусу». Крім того, у нього, очевидно, непогані стосунки з Путіним, відзначається в статті. Ще коли Столтенберг очолював уряд Норвегії, російський президент заявив: «У нас дуже хороші, в тому числі — особисті, відносини».

«З урахуванням усього вищесказаного, у Путіна немає особливої мотивації для сприяння вирішенню цієї кризи. Нам не слід чекати серйозних зусиль з врегулювання триваючої майже рік української кризи до початку зими в Європі, яка може виявитися дуже холодною. А до того часу політичний баланс в Європі може ще більше схилитися в бік Путіна», — підсумовує The National Interest.