Зараз, коли з’явилася надія на збереження крихкого перемир’я між українськими військами і повстанцями яких підтримує Росія, одна з найнагальніших проблем президента Порошенко — не вороги з Москви, а націоналістичні партії в його власному уряді.

У майбутні місяці український парламент чекає голосування за закон про передачу Києвом повноважень на схід, що є ключовою складовою мінських угод про припинення вогню, підписаних в лютому Німеччиною, Францією, Україною і Росією. За умовами цієї угоди, Київ повинен надати більше автономії східній Україні, де багато жителів прагнуть до зближення з Москвою, а від Росії потрібно вивести свою військову техніку і добровольців.

Проблема полягає в тому, що у Порошенка в даний час недостатньо голосів, щоб внести зміни в українську конституцію. Проти цього виступають націоналістичні угрупування, такі як Радикальна партія, Правий сектор, а зараз і ті партії, які далекі від радикального узбіччя, так як всі вони побоюються, що цей закон підірве суверенітет країни та її незалежність.

Таке безвихідне становище загрожує зривом мінських угод і поновленням бойових дій між воюючими сторонами. І це безвихідне становище зникне не скоро. У своєму інтерв’ю новий посол України в США сказав, що єдиний вихід із глухого кута — це відмова Росії від військової участі в конфлікті. Багато хто сумнівається, що Путін піде на це.

«Якщо ми побачимо реальний прогрес у виведенні військ і зброї, то темпи конституційної реформи набагато прискоряться, — заявив посол Валерій Чалий в інтерв’ю Foreign Policy в українському посольстві у Вашингтоні. — Україна йде все далі і далі по шляху важких політичних компромісів, однак серйозного прогресу у справі відведення зброї немає».

Наполегливі вимоги Києва про те, що Москва повинна першою зробити крок, стривожили деяких експертів, які вважають, що Україна скористається російською непохитністю як виправданням для призупинення гостро необхідних реформ.

«Особливий статус окупованих територій був нав’язаний Україні в Мінську і виглядає як винагорода Путіну. Багато українців бачать в цьому дії Заходу щодо умиротворення Путіна», — сказав професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань.

Закон про децентралізацію, прийнятий у першому читанні парламентом України в кінці серпня, лише підкреслив, наскільки важкий шлях до повної реалізації мінських угод. Під час галасливого засідання в парламенті Порошенко піддався критиці як з боку опозиції, так і з боку його власної проєвропейської коаліції, яка звинуватила президента в поступках Росії. Після голосування зовні почалися протести, в ході яких через дії ультранаціоналістичної партії «Свобода» загинули чотири бійці національної гвардії.

Щоб бути ратифікованим в якості поправки до конституції, законопроект про децентралізацію повинен пройти друге, остаточне читання, і за нього мають проголосувати як мінімум 300 депутатів з 450. У першому читанні за нього проголосували 265 чоловік. Поки незрозуміло, чи зможе Порошенко набрати додаткові голоси, і як він буде це робити.

«Це неможливо, — сказав колишній американський посол в Україні Стівен Пайфер (Steven Pifer), що працює старшим науковим співробітником в Інституті Брукінгса. — Це зажадає великої роботи і біганини від Порошенка, і це буде дуже жорстка політична боротьба».

Питання про децентралізацію в Донбасі ускладнюється тим, що ні та, ні інша сторона не зробила повною мірою перший крок з реалізації мінських угод. З точки зору Москви, Україна не стримала свої обіцянки з питання автономії. На думку Києва, Росія ставить цю угоду під загрозу, відмовляючись скорочувати свою військову присутність на сході.

«Одна з ключових проблем Мінська II полягає в тому, що в ньому не вказана черговість деяких кроків», — сказав Пайфер.

В рамках цієї угоди Київ вимагає виведення з території України російських військ, військової техніки та бойовиків-добровольців, відводу з східного фронту артилерії, вільного доступу для спостерігачів з ОБСЄ та відновлення українського контролю над південно-східним ділянкою кордону з Росією.

Тим часом, Москва всі півтора роки кризи виступає за «федералізацію» України, яка дасть утримуваним повстанцями Донецькій та Луганській областях більше незалежності від Києва, включаючи повноваження щодо проведення самостійної зовнішньої і торговельної політики. Україна люто чинить опір цим пропозиціям і наполягає не так на федералізації, а на децентралізації, яка дасть регіонам додаткові повноваження щодо прийняття рішень місцевого характеру і більше коштів з казни центрального уряду.

Київ наполягає на тому, що децентралізація відповідає його зобов’язаннями по мінським угодами, однак тут залишається маса нестиковок, що не дозволяють йти далі.

Ще одне неясне питання це вибори на підконтрольних повстанцям територіях. Український уряд стверджує, що проводити вибори не можна, поки від лінії фронту не буде відведена бойова техніка і не буде відновлений контроль над російсько-українським кордоном. Київ каже, що визнає вибори лише в тому випадку, якщо вони пройдуть відповідно до українського законодавства, і якщо спостерігачі ОБСЄ визнають їх відповідними міжнародним стандартам. За словами Чалого, не маючи контролю над кордоном, Києву буде складно забезпечити справедливі та чесні вибори без втручання Росії.

У відповідь на заперечення Києва лідери повстанців оголосили про плани проведення власних виборів 18 жовтня і на початку листопада. Ця заява викликала хвилю засуджень з боку українського уряду і може зірвати крихке перемир’я між Києвом і повстанцями, яке поки тримається. Рішення про проведення виборів тимчасово скасували після того, як в Парижі пройшла зустріч Порошенка, Путіна, французького президента Франсуа Олланда і канцлера Німеччини Ангели Меркель.

«У нас вперше за півтора року стійке припинення вогню, і воно дає можливість для реального прогресу», — сказав Чалий.

Як Київ скористається відносним спокоєм, поки неясно.