Еротичний трилер Елая Рота «Хто там» вийшов в прокат в Україні 22 жовтня.

Добросовісний архітектор Еван (Кіану Рівз) відправляє на вихідні свою дружину і двох дітей на природу. Для когось такі випадки можуть послужити непоганим приводом, щоб пуститися у всі тяжкі. Але зразковий сім’янин Еван в ці ігри не грає. Залишившись на самоті, він, як проклятий, сидить за комп’ютером, підганяючи черговий терміновий проект. Несподівано на порозі Будинку Евана опинилися дві красуні, які заблукали в ночі і сподіваються перечекати в гостинному домі дощову погоду.

Прямо скажемо, архітектор не в захваті від гостей. Однак, будучи культурною і жалісливою людиною він змушений поїти дівиць чаєм, сприяти їм у виклику таксі і вислуховувати їхні наївне щебетання на теми сім’ї, шлюбу та професійного призначення. Відпросившись в душ, подруги все-таки знаходять привід спокусити нерішучого господаря. На ранок він мучиться комплексом провини, а тут ще з’ясовується, що гості і не думали йти. Методично і жорстоко вони запускають диявольський квест, на кону якого знаходиться доля і, можливо, життя чоловіка.

Елай Рот — визнаний майстер хорорів і трилерів. Задіявши на повну котушку камерний простір (дія фільму практично не виходить за межі особняка героя), режисер тримає глядача в напрузі кожну мить фільму, аж до самого фіналу. У результаті історію спокушання невдалого Евана спостерігати нітрохи не менш цікаво, ніж низку витончених знущань над ним.

Акторська гра Кіану Рівза заворожує. Претензії до нього з боку деяких глядачів фільму необгрунтовані, адже він, по суті, грає тут не романтичного героя у виняткових обставинах, а людину, яка заплуталась, на місці якої може виявитися будь-хто з нас. Точно також і його мучительки аж ніяк не є досвідченими катами-маніпуляторами. У суботній вечір при певному освітленні і під приємну музику вони дійсно можуть здатися красунями, але наступного ранку, дивлячись на пошарпаних життям жалюгідних повій, мимоволі здригаєшся: «І чого це я в них знайшов?!».

Гнітюча атмосфера фільму «Хто там» багато в чому досягнута завдяки типовості описаної ситуації. Мотивування героїв тут абсолютно не важливе. Головне, що хорор безжально б’є по больових точках сучасної сім’ї без всякої подальшої анестезії. Що хорошого принесло сімейне життя тому ж Евану? Діти на автоматі вітають його з сумнівним «Днем батька», капризно при цьому цікавлячись, чи подобаються йому подарунки. Дружина в черговий раз ухиляється від подружніх обов’язків, звично посилаючись на зайнятість.

А, між тим, заради подружжя Еван пожертвував занадто багатьом: 14 років не зраджував та ще й відмовився від пов’язаної з постійними роз’їздами улюбленої роботи діджея, щоб тільки улюблена могла безперешкодного трудитися на організації виставок сучасного мистецтва. Так-так, горезвісного претензійного мистецтва, в основі якого лежить труп і тлін — і ця метафора в буквальному сенсі матеріалізується в одній зі сцен фільму.